Розписка не врятує від в’язниці: коли борг стає шахрайством

Наявність розписки або договору позики не гарантує, що позичальник уникне кримінальної відповідальності. Якщо буде доведено, що ще під час отримання грошей він не планував їх повертати та заволодів коштами шляхом обману, такі дії можуть кваліфікувати як шахрайство. Про це повідомляє Новини.Live із посиланням на «Судово-юридичну газету».

У справі, яку розглядав Верховний Суд, чоловік упродовж кількох років позичав у різних людей значні суми в доларах США та євро. Він пояснював, що гроші потрібні для купівлі автозапчастин, сплати митних платежів, імпорту техніки та розвитку автомобільного бізнесу.

Один із потерпілих передав йому 40 тисяч доларів, інший — понад 76 тисяч євро та 6,9 тисячі доларів. Загальна сума позик сягнула кількох мільйонів гривень. На підтвердження зобов’язань чоловік писав розписки та обіцяв повернути кошти з відсотками.

Після настання строків повернення грошей він цього не зробив, а згодом почав уникати зустрічей і не відповідати на дзвінки. За результатами розгляду справи суд призначив йому сім років позбавлення волі за частинами 2–4 статті 190 Кримінального кодексу України.

Чому розписки не стали захистом

Захист наполягав, що між сторонами існували лише цивільно-правові відносини. Адвокати також посилалися на те, що потерпілі зверталися до цивільних судів, деякі з них отримали рішення про стягнення боргу та відкрили виконавчі провадження.

Верховний Суд не погодився з цими аргументами. Суд зазначив, що договір або розписка не виключають кримінальної відповідальності, якщо їх використали як інструмент для заволодіння чужими коштами.

Цивільні відносини виникають тоді, коли людина бере позику з наміром її повернути, але згодом через фінансові труднощі чи інші об’єктивні обставини втрачає таку можливість. Натомість шахрайством є ситуація, коли позичальник уже в момент отримання грошей усвідомлює, що не виконуватиме зобов’язання, і використовує обман або зловживання довірою.

Про первісний умисел чоловіка суди зробили висновок зокрема на підставі систематичного залучення коштів, відсутності реального бізнесу, змісту розписок, листування з потерпілими та подальшого ухилення від контактів.

Що доводить розписка

Оригінал розписки може підтверджувати факт передачі грошей і обов’язок їх повернути. Водночас простого заперечення позичальника, що він не отримував коштів або не підписував документ, недостатньо. Такі твердження мають бути підкріплені переконливими доказами, особливо якщо експертиза підпису має лише ймовірнісний висновок.

Цивільний суд встановлює наявність боргу та обов’язок його погашення, тоді як у кримінальному провадженні з’ясовують, чи був обман і злочинний умисел уже під час отримання грошей. Саме тому розписка не може бути безумовним захистом, якщо позику використали для заздалегідь спланованої фінансової афери.