Розлучення з військовим: які гроші дружина не зобов’язана повертати

Під час розлучення військовослужбовець не може автоматично вимагати від дружини повернення всіх грошей, які переказував їй у шлюбі. Заробіток і грошове забезпечення, отримані під час сімейних відносин, за загальним правилом вважаються спільним майном подружжя. Про це розповів адвокат Владислав Дерій, повідомляє Новини.Live.

Які гроші вважають спільними

Відповідно до статей 60 і 61 Сімейного кодексу України, доходи, які чоловік або дружина отримали під час шлюбу, належать обом на праві спільної сумісної власності. Йдеться, зокрема, про зарплату, пенсію, інші доходи та грошове забезпечення військовослужбовців, включно з бойовими виплатами.

Те, що кошти надходили на особисту банківську картку чоловіка, саме по собі не робить їх його особистою власністю. Якщо військовий переказував частину доходу дружині для потреб родини, такі гроші зазвичай розглядають як сімейні, а не як позику.

Коли повернення коштів неможливе, а коли можливий поділ

Гроші, які під час шлюбу витрачали на житло, продукти, комунальні послуги, утримання сім’ї чи потреби дітей, після розлучення не стають боргом одного з подружжя. Сам факт переказу не створює обов’язку повернути кошти.

Стаття 65 Сімейного кодексу України передбачає, що один із подружжя вважається таким, що діє за згодою другого, коли укладає договори щодо майна або грошей в інтересах сім’ї.

Інша ситуація — якщо переказані кошти не витратили, а вони залишилися на рахунку дружини чи були покладені на депозит. Такі заощадження можуть визнати спільним майном і поділити між подружжям. За загальним правилом, відповідно до статті 70 Сімейного кодексу України, частки чоловіка та дружини є рівними.

Для поділу коштів потрібно довести, що вони належать до спільного майна, і встановити їхню суму. Водночас перебування грошей на картці лише одного з подружжя не позбавляє іншого права претендувати на них.

Розірвання шлюбу та поділ майна є окремими юридичними питаннями. Їх можна розглядати в одному судовому процесі або подавати відповідні вимоги окремо. Якщо подружжя має спільних неповнолітніх дітей або один із партнерів не погоджується на розлучення, шлюб розривають через суд.

Загальним правилом є подання позову за місцем проживання відповідача. Однак за наявності малолітніх чи неповнолітніх дітей на утриманні або проблем зі здоров’ям позивач може звернутися до суду за власним місцем проживання. Про інші юридичні нюанси розірвання шлюбу можна також прочитати в матеріалі про розлучення без повернення в Україну.