Лубінець: після війни Україна матиме близько 6 мільйонів ветеранок і ветеранів

Після завершення повномасштабної війни Україна може зіткнутися з масштабними суспільними змінами, пов’язаними не лише з відбудовою міст і поверненням людей, а й із необхідністю системної підтримки ветеранок та ветеранів. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець в інтерв’ю Radio NV спрогнозував, що після війни в Україні буде близько 6 мільйонів ветеранок і ветеранів.

Ця оцінка свідчить про майбутній масштаб ветеранської політики держави. Йдеться не тільки про військовослужбовців і військовослужбовиць, які безпосередньо брали участь у бойових діях. До ветеранської спільноти можуть належати люди з різним досвідом служби, поранені захисники й захисниці, демобілізовані військові, а також ті, хто тривалий час виконував завдання із захисту України.

Ветеранська політика стане одним із ключових завдань держави

Прогноз Дмитра Лубінця щодо 6 мільйонів ветеранок і ветеранів демонструє, наскільки великою буде потреба у довгострокових державних програмах. Після війни ветеранська політика не може обмежуватися одноразовими виплатами або пільгами. Вона має охоплювати медичну допомогу, психологічну реабілітацію, працевлаштування, освіту, житло та соціальну адаптацію.

Чимало військових повертатимуться до цивільного життя з бойовим досвідом, травмами, інвалідністю або психологічними наслідками війни. Частині людей буде складно одразу повернутися до попередньої професії чи звичного ритму життя. Тому держава, громади та роботодавці мають заздалегідь створювати умови, у яких ветеран або ветеранка зможуть отримати необхідну підтримку без надмірної бюрократії.

Окрему увагу потрібно приділити ветеранам із тимчасово окупованих територій, людям, які втратили житло, а також родинам загиблих захисників і захисниць. Важливо, щоб державні послуги були доступними незалежно від місця проживання, стану здоров’я чи можливості самостійно звернутися до установ. Ефективна система має працювати за принципом «єдиного вікна», коли людина може отримати комплексну допомогу в одному місці.

Повернення до цивільного життя та працевлаштування

Одним із головних викликів після війни стане повернення мільйонів людей до роботи. Ветерани та ветеранки матимуть професійні навички, управлінський досвід, дисципліну, здатність працювати в умовах високої відповідальності й ухвалювати рішення в кризових ситуаціях. Ці якості можуть стати важливим ресурсом для відновлення української економіки.

Водночас потрібні програми перекваліфікації, професійної освіти та підтримки підприємництва. Не всі військові захочуть або зможуть повернутися до професії, якою займалися до служби. Комусь буде необхідно здобути нову спеціальність, комусь — відкрити власну справу, а комусь — адаптувати робоче місце відповідно до стану здоров’я. Роботодавцям також доведеться вчитися працювати з ветеранами, враховуючи їхній досвід і потреби.

Важливо, щоб ветеранська політика не створювала відокремлену від суспільства групу. Метою має бути не ізоляція, а повноцінне включення ветеранок і ветеранів у життя громад. Для цього необхідні доступні спортивні, культурні та освітні простори, розвиток безбар’єрності, підтримка місцевих ініціатив і повага до особистого вибору кожної людини.

Потреби ветеранок і ветеранів мають враховуватися вже зараз

Масштаб, про який заявив Дмитро Лубінець, означає, що підготовку до післявоєнного періоду не можна відкладати до завершення бойових дій. Система допомоги має формуватися вже сьогодні, адже тисячі військових щомісяця проходять лікування, реабілітацію, звільняються зі служби або намагаються повернутися до цивільного життя.

Особливо важливо враховувати потреби ветеранок. Жінки, які захищають Україну, можуть стикатися з додатковими труднощами під час лікування, працевлаштування, повернення до родини та догляду за дітьми. Ветеранські програми повинні бути чутливими до таких обставин і передбачати рівний доступ до медичних, соціальних та освітніх послуг.

Не менш важливою є психологічна підтримка. Вона має бути доступною не лише для ветеранів і ветеранок, а й для їхніх близьких. Родини також переживають наслідки війни, зміну сімейних ролей, тривалу розлуку, втрати та необхідність адаптуватися до нових умов. Підтримка психологів, соціальних працівників і фахівців із супроводу може допомогти уникнути ізоляції та конфліктів після повернення військових.

Україна після війни матиме не просто велику кількість ветеранок і ветеранів, а ціле покоління людей із унікальним досвідом захисту держави. Їхня інтеграція стане важливою частиною відновлення країни, зміцнення громад і формування нової суспільної культури. Прогноз у 6 мільйонів людей підкреслює: ветеранська політика має бути загальнонаціональним пріоритетом, а не окремим напрямом соціальної роботи.