Озонова діра 2026 року стала сьомою за площею за 48 років

Озонова діра над Антарктидою у 2026 році стала сьомою за площею за 48 років спостережень. Водночас вона була менш глибокою, ніж інші великі діри за всю історію вимірювань. Про це повідомляє NASA Earth Observatory, пише Новини.Live.

Якою була озонова діра у 2026 році

Площу озонової діри оцінювали за середніми показниками з 7 вересня до 13 жовтня — у період, коли руйнування озону зазвичай досягає піку. Найбільшої площі вона набула 18 вересня.

Холодніша стратосфера сприяє розширенню озонової діри та зменшенню концентрації озону в її центрі. У 2026 році над Антарктидою сформувався незвично сильний полярний вихор, який створив сприятливі умови для руйнування озону на великій території. Дані збирали за допомогою приладу OMPS на супутнику NOAA-20.

Озоновою дірою називають ділянку, де концентрація озону опускається нижче 220 одиниць Добсона (DU). До 1979 року таких значень науковці не фіксували. У 1985 році дослідники Британської антарктичної служби повідомили, що антарктичний озоновий шар щовесни різко тоншає. Супутникові спостереження NASA засвідчили: явище охоплює територію масштабу цілого континенту.

Рекордні показники та причини руйнування озону

Найнижче значення озону у 1979 році становило 194 DU, у 1982-му — 173 DU, у 1983-му — 154 DU, а у 1985-му — 124 DU. У 1991 році показник уперше опустився нижче 100 DU. Найглибшою озонова діра була у 1994 році: 30 вересня концентрація впала до 73 DU.

Найбільшу площу діри зафіксували у 2006 році. Рекорди площі та глибини досі не припадали на один рік. У 2019 році діра була найменшою з 1982 року — тоді незвичні погодні умови у верхніх шарах атмосфери над Антарктидою обмежили руйнування озону. Даних за 1995 рік немає.

Озон руйнують передусім хлорфторвуглеці, або ХФВ. Під дією ультрафіолету вони розпадаються і вивільняють хлор, який запускає ланцюгові реакції руйнування озону. Ще активніше діють сполуки брому, хоча їх в атмосфері значно менше. Близько 80% хлору у стратосфері має людське, а не природне походження.

Озоновий шар у стратосфері поглинає небезпечне ультрафіолетове випромінювання, яке пошкоджує ДНК рослин, тварин і людей, а також підвищує ризик сонячних опіків та раку шкіри.

У 1987 році країни ухвалили Монреальський протокол, що передбачає поступову відмову від виробництва та використання речовин, які руйнують озоновий шар. У 2018 році науковці повідомили про перші прямі супутникові докази його відновлення: з 2005 до 2016 року руйнування озону в антарктичні зимові місяці скоротилося на 20%. За оцінками вчених, озоновий шар над Антарктидою може повернутися до рівня 1980 року у 2070-х роках.