Інтереси великих держав навколо Арктики не новина, але ситуація навколо Гренландії знову привертає увагу після сплеску політичних заяв. Нинішній дипломатичний тон дозволяє говорити не про прямі конфлікти, а про складні домовленості, в яких набір інструментів може забезпечити бажане без порушення міжнародного права. У цьому контексті важливо розглянути, які альтернативи може запропонувати альянс та як саме Трамп або будь-який інший американський лідер може досягти своїх цілей без відкритої загрози для Данія і її суверенітет.
Війни за Гренландію не буде? Як Трамп може отримати бажанеІсторичний приклад і суспільний резонанс показали, що спроби прямої покупки або анексії викликають відторгнення не лише у держави-власника, але й у міжнародної спільноти. Натомість дипломатія і багатосторонні угоди дають набагато більше можливостей реалізувати стратегічні інтереси. Основні фактори, які працюють на користь такого підходу: законодавчі рамки щодо територіальної цілісності, автономія місцевих політичних структур Гренландії, а також потреба у підтримці союзницьких відносин з Даніяю та іншими партнерами.
Що може запропонувати альянс без порушення суверенітетуАльянс (в межах НАТО або через двосторонні механізми) може запропонувати Вашингтон низку рішень, що не зачіпають формального статусу території. Серед таких механізмів:
- довгострокова оренда інфраструктури для військово-повітряних сил і розвідки в межах існуючих баз, як-от модернізація Туле або створення спільних центрів моніторингу;
- угоди про ексклюзивний доступ до окремих ресурсів (наприклад, концесії на видобуток рідкісних мінералів) з участю місцевих влад і приватних інвесторів, що формально не змінюють суверенітет;
- багатосторонні проєкти з інфраструктурних інвестицій і кліматичних досліджень, які мотивують місцеві громади до співпраці і водночас забезпечують стратегічну присутність;
- розширені договори про оборонне співробітництво між Данія, Гренландія і Вашингтон, що передбачають спільні навчання, розміщення техніки та обмін розвідувальними даними;
- фінансові програми підтримки економіки і транспортної інфраструктури, які роблять співпрацю вигідною для місцевих урядів та громад.
Як Трамп може досягти бажаного: практичні кроки й політична логікаТрамп як політичний актор міг би застосувати низку поєднаних інструментів, щоб реалізувати стратегічні інтереси в Арктиці без відкритого зіткнення з міжнародним правом. По-перше, робота через дипломатичні канали: прозорі переговори з Даніяю і місцевими лідерами Гренландії, де США пропонують конкретні вигоди (інвестиції, інфраструктура, гарантії безпеки) замість формальної передачі території.
По-друге, використання багатосторонніх форматів: через НАТО або коаліції зацікавлених держав легко оформити спільні проєкти, які надають США ефективний доступ і вплив, але не створюють прецеденту порушення суверенітету. По-третє, економічні важелі — інвестиції у видобуток корисних копалин, логістику і технології — які можуть приводити до довгострокових контрактів і партнерств.
Нарешті, інформаційна й політична робота всередині країни і серед союзників: створення образу партнерства і взаємної вигоди допомагає зменшити спротив. Будь-які дії, які виглядають як «купівля» території, гарантують політичне відторгнення; натомість прозорі угоди з правовим оформленням і згодою всіх сторін мають більше шансів на успіх.
Отже, реалістичний сценарій набагато ймовірніший: не «війна за Гренландію», а комплект правових, економічних і оборонних домовленостей, що дозволяють Вашингтону досягти своїх цілей, не порушуючи суверенітету Даніяї і не підірвавши союзницькі відносини. Для цього потрібна тонка дипломатія, готовність до компромісів і участь місцевих інституцій — те, що дає змогу уникнути ескалації і забезпечити стабільність у регіоні.