Розслідування показало, що частина бізнес-моделей великих аптечних мереж в Україні будувалася на складних юридичних і бухгалтерських схемах, які дозволяли роками зменшувати податкове навантаження й приховувати реальні обсяги оборотів. Держава втрачала значні суми, а пацієнти й конкуренти — можливість чесної конкуренції. У цій статті ми розберемося, як працювала одна з таких схем і чому її виявлення нагадує відкриття абсурдного патенту.
«Мити підлогу — це патент»: як українські аптечні мережі роками уникали податківНа перший погляд схема вигадана під копірку: використання підставних компаній, оформлення послуг, що фактично не надавалися, і застосування патентного оформлення операцій, щоб перекваліфікувати доходи в інший вид фінансування. Деякі учасники ринку навіть оформляли внутрішні послуги як інтелектуальну власність — від маркетингових розробок до операцій з прибирання — щоб мати змогу відшкодовувати витрати через патент-подібні договори. Така практика дозволяла знизити базу оподаткування і зменшити сплату податків.
Ключовими елементами схеми були: контрольовані постачальники і підрядники, «залишкові» контракти на послуги, маскування продажів через інші юридичні особи і створення ланцюгів внутрішніх розрахунків. Часто ці транзакції не мали економічного сенсу з погляду реального ринку, але юридично виглядали законними. Як наслідок, реальний прибуток компаній не відображався у звітах, а державний бюджет недоотримував значні кошти.
Як працювала схема мінімізації податків та відмивання грошейПерший етап — реєстрація мережі підконтрольних фірм, часто з різних областей або навіть через зарубіжні юрисдикції. Ці фірми мали контрактні відносини з аптечними мережами: надання логістичних, консультаційних або «інтелектуальних» послуг. Договори складалися так, щоб значну частину виручки переводити в оплату цих послуг, тим самим формально зменшуючи прибуток, який підлягає оподаткуванню. У тексті таких договорів зустрічалися формулювання, що нагадували про «оригінальні розробки» або «унікальні технології» — від миття підлоги до авторських методик обліку.
Другий етап — використання готівкових операцій і касових розривів. Частина реального товарообігу фіксувалася в «чорній» готівці або через точки роздрібної мережі, що працювали по-іншому, ніж у офіційній звітності. Такі кошти потім «відмивалися» через ряд транзакцій між пов’язаними структурами: перерахування за фіктивні послуги, повернення через депозитні механізми або інвестиції в непрофільні активи.
Третій елемент — використання юридичних лазівок у патентному та авторському праві. Оформлення прав на «унікальні» процеси давало змогу оформляти виплати як роялті або ліцензійні платежі, які оподатковувалися за іншими ставками або взагалі виводилися за межі звичайних податкових правил. Саме через такі схеми зникали сотні мільйонів гривень, що мали надійти до бюджету.
Наслідки та шляхи вирішення проблемиДля держави це проблема не лише фіскальна, а й репутаційна: коли пацієнти отримують ліки за ті самі ціни, проте держава не може забезпечити належне фінансування лікарень і програм, це підриває довіру до системи. Для конкурентів — це порушення правил чесної конкуренції, бо ті, хто працює прозоро, виявляються у невигідному становищі. Для самих мереж — ризик кримінальних справ, блокування активів і значних штрафів.
Втім, є й інструменти для виправлення ситуації. По-перше, посилення контролю за ланцюжками постачань і перевірками договорів з підрядниками. По-друге, впровадження цифрових реєстрів та повної фіскалізації розрахунків у роздрібній торгівлі. По-третє, співпраця з міжнародними партнерами для розслідувань, коли частина схем виводилася через офшори. Накладання персональної відповідальності на менеджмент і приділення уваги прозорим моделям власності теж можуть радикально змінити ситуацію.
Розкриття таких схем показує, наскільки витонченими можуть бути механізми мінімізації податків і як важливо для суспільства вимагати прозорості від великих гравців ринку. Тільки поєднання правових реформ, контролю і суспільного тиску може змусити систему працювати чесно — щоб замість абсурдних формулювань на кшталт «миття підлоги як патент» ми мали прості, зрозумілі і справедливі правила гри.