Чи перейде Китай на бік України — оцінка нардепа

Питання про можливий поворот Китаю в бік України та відмову від підтримки РФ стає дедалі актуальнішим на тлі тривалої війни в Європі та змін у глобальних ланцюгах постачання. Хоча в медіапросторі часто з'являються спекуляції про раптові геополітичні маневри, експерти наголошують: рішення Пекіна будуть зваженими, прагматичними і в першу чергу спрямованими на захист національних інтересів.

Оцінюючи шанси на такий розворот, варто розділити фактори на економічні, політичні і безпекові. Пекін отримує вигоду з торгівлі з обома сторонами, а ризики пов'язані з різкою зміною курсу можуть бути значними: санкції, втрата ринків, ускладнення доступу до критичних технологій. Водночас підтримка України у формі більш жорсткої позиції щодо РФ може принести дипломатичні дивіденди на Заході, проте й супроводжуватиметься торговими і стратегічними втратами на Сході.

Нардеп, який коментував цю тему, підкреслював, що йдеться не про одномоментну "перекладку" ковдри: зміна зовнішньополітичного курсу великої держави відбувається поступово, через низку кроків — від економічних обмежень до дипломатичних сигналів. Тому говорити про швидкий "перехід на бік" — некоректно. Проте можливі поетапні корекції політики, якщо зовнішні обставини і внутрішні пріоритети Пекіна цього вимагатимуть.

Китай є одним із ключових торгових партнерів як РФ, так і України. На російських енергоресурсах та сировині Пекін отримував стабільне постачання за вигідними умовами, і з іншого боку — українські агропродукти, металургія та інші товари теж мають ринкову цінність. З огляду на це, економічні механізми є потужним стримуючим фактором для різких геополітичних змін.

Окрім прямих інвестицій і торгівлі, важливу роль відіграють ланцюги доданої вартості і технологічні залежності. Потенційні санкції з боку Заходу у відповідь на помітний поворот Китаю можуть серйозно ускладнити доступ Пекіна до високих технологій, а також до фінансових ринків. Саме це робить чисто прагматичну альтернативу на користь України неочевидною для керівництва КНР у короткостроковій перспективі.

Політика Китаю традиційно базується на принципі невтручання у внутрішні справи інших держав і прагматичній багатовекторності. Перехід на більш явно антиросійську позицію означатиме підрив цих принципів і потенційно — посилення конфронтації з Москвою. Це може мати наслідки і в сфері безпеки: посилення військової співпраці між РФ та іншими партнерами, зміна стратегічного балансу в регіонах, де інтереси Китаю перетинаються з інтересами росії.

Крім того, внутрішні фактори — економічний стабільність, громадська думка, партійна лінія — також впливають на рішення Пекіна. Навіть якщо окремі політики або експерти в Китаї співчувають Україні, державна політика визначається набором геоекономічних пріоритетів і довгострокових планів.

У підсумку, шанс того, що Китай раптово "перейде на бік України" і повністю відмовиться від РФ, виглядає малоймовірним у коротко- та середньостроковій перспективі. Натомість реалістичним варіантом є поступова корекція позицій, балансування інтересів і прагматичні рішення, які враховуватимуть як економічні вигоди, так і геополітичні ризики.

Для України важливо продовжувати дипломатичну роботу, зміцнювати економічні та енергетичні зв'язки з іншими партнерами і робити пропозиції, які могли б зробити співпрацю з Києвом для Пекіна більш привабливою та менш ризиковою. Такий підхід має більше шансів змінити баланс взаємин, ніж очікування миттєвого перевороту у зовнішній політиці великої держави.