Шуляк: «Слуга народу» не в пріоритеті для Зеленського

Політична дискусія в Україні вийшла на новий рівень після останніх заяв політологів і народних депутатів. У центрі уваги — баланс між потребою стабільності та вимогами змін, роль парламентських фракцій та ставлення президента до власної політичної команди. У цьому контексті інтерв'ю з Шуляком проливає світло на те, чому для Зеленського сьогодні «Слуга народу» не стоїть на першому місці порядку денного, і що це означає для подальших виборчих стратегій та майбутнього Донбасу.

За словами Шуляка, нинішній фокус влади змістився з партефекції та внутрішньополітичного протистояння на питання виживання держави та міжнародної підтримки під час війни. Він наголошує, що для Зеленського пріоритети — забезпечення обороноздатності, дипломатичні переговори, економічна стабілізація та соціальна підтримка громадян. Тому розмови про відновлення або ревіталізацію партійного бренду «Слуга народу» відійшли на другий план.

Шуляк також підкреслює: у політичному полі країни відбуваються структурні зміни. За його словами, у наступній Раді «дмитруков» не буде — це символічне формулювання вказує на зменшення впливу технократії та ситуативних груп. Проте одночасно може змінитися і система проходження до парламенту: можливе коригування прохідного бар'єра, що вплине на розподіл місць і стратегії партій перед наступними виборами.

Політична реальність сьогодні вимагає від політичних сил гнучкості. З одного боку, є потреба в ідентифікації відповідальних політичних проєктів, здатних мобілізувати підтримку в умовах кризи. З іншого — є ризик, що традиційні бренди, включно із «Слуга народу», можуть втратити привабливість через втому виборців від персоналій та повторюваних обіцянок. Шуляк вважає, що партії мають трансформуватися, пропонуючи реальні програми з відновлення інфраструктури, економіки та безпеки, а не лише спиратися на риторику.

Зміни у виборчому законодавстві, зокрема обговорення прохідного бар'єра, можуть призвести до консолідації політичного поля. Вищий бар'єр зменшить фрагментацію парламенту та підвищить відповідальність за коаліційні рішення. Однак це також може обмежити доступ нових громадських ініціатив та локальних проєктів, які поки не мають великих ресурсів, але можуть запропонувати інноваційні підходи в регіонах, зокрема в постраждалих від війни територіях.

Шуляк звертає увагу на три ключові аспекти, що визначать майбутнє Донбасу: безпековий, соціально-економічний та політико-правовий. Перший — це повернення контролю над територіями та гарантування безпеки мешканців. Другий — масштабні інвестиції в реконструкцію житлового фонду, інфраструктури, робочих місць та соціальних послуг. Третій — формування правових механізмів для реінтеграції, які мають бути узгоджені з національними інтересами та міжнародними зобов'язаннями.

У своїй оцінці Шуляк також підкреслює, що процес відновлення потребує не лише державних коштів, а й активної участі міжнародних партнерів та приватного сектору. Важливим є створення прозорих механізмів розподілу допомоги і контролю за використанням ресурсів, щоб уникнути корупційних ризиків і посилити довіру місцевого населення.

Крім того, він наголошує на необхідності довгострокових програм реінтеграції, які поєднають гуманітарні ініціативи з економічними стимулами. Повернення людей має супроводжуватися доступом до освіти, медицини, правосуддя та можливістю працевлаштування. Без цього будь-які політичні домовленості залишатимуться деклараціями, а не життєздатними рішеннями.

У підсумку, коментарі Шуляка малюють картину, де внутрішньополітичні бренди й фракції, включно з Слуга народу, можуть відійти на другий план у порівнянні з питаннями національної безпеки та відбудови. Для Зеленського і його команди це означає перефокусування з партійного маркетингу на реальну політику, яка відповідає викликам часу. Таке переналаштування здатне вплинути і на майбутні вибори, і на стратегії відновлення Донбасу, але успіх залежатиме від здатності держави поєднати оперативні дії з довгостроковим плануванням і міжнародною кооперацією.