Їх убила росія: хто на шоломі пам'яті Гераскевича

Під час церемонії на Олімпіаді увагу глядачів привернув нетиповий аксесуар спортсмена: шолом пам'яті, на якому були зображені обличчя загиблих під час війни. Це не просто спортивний дизайн — за ним стоїть потужне повідомлення про втрати, які пережила наша країна. Автором цього жесту став відомий український скелетоніст Гераскевич, і його вибір викликав бурю емоцій у соцмережах та медіа.

На фото шолома видно серію портретів і імен, які символізують жертви російської агресії. За словами самого спортсмена (коментарі з відкритих джерел), це не випадковий набір образів, а вшанування конкретних людей та громад, які зазнали руйнувань під час повномасштабного вторгнення. У композиції впізнаються знакові для українців локації та образи, що нагадують про трагічні події у Бучі, Маріуполі, Ірпені й інших містах, де загинули десятки й сотні мирних мешканців.

Дизайн шолома пам'яті поєднує портрети, символічні елементи та тексти, які читаються як короткі нагадування: імена, дати, місця. Це свідомо політичний акт у просторі міжнародного спорту, де від спортсменів часто очікують нейтральності. Для Гераскевича та його прихильників важливо було використати момент уваги медіа, щоб донести правду про те, що відбувається в Україні. Сам жест — це спосіб вшанування загиблих і одночасно заклик до пам'яті світової спільноти.

Критики можуть казати про недоречність політичних символів на спортивних змаганнях, але для багатьох українців та міжнародних прихильників України це — природна реакція на неприпустиме. У епоху інформаційної війни візуальні месиджі мають величезне значення: вони формують наративи, викликають емоції та змушують ставити питання про справедливість і відповідальність.

Публікації з фото шолома швидко розійшлися мережею: українські ресурси і соціальні платформи підтримали вчинок Гераскевича, в той час як міжнародні новинні видання подали цю подію як приклад того, як спорт стає майданчиком для соціальних та політичних месиджів. Частина коментаторів звернула увагу на етичний аспект — необхідність розрізняти пам'ять про жертви і пряму політичну агітацію. Але для багатьох очевидно інше: показати обличчя загиблих на глобальному заході — це спосіб не дозволити світу забути про жертви російської агресії.

Такий крок має й практичні наслідки. По-перше, він активізує дискусію про роль спортсменів у суспільних процесах і межі дозволеного на міжнародних аренах. По-друге, він служить нагадуванням міжнародним інституціям та суспільствам, що війна триває, поки пам'ять про людей не буде відновлена і правосуддя не буде досягнуто. І нарешті, для родин загиблих це — символ того, що їх рідні не забуті і що їхні імена звучать перед світом.

У підсумку, вчинок Гераскевича із шоломом пам'яті на Олімпіаді став більше, ніж емоційним жестом: це нагадування про людські втрати та заклик до міжнародної солідарності. Для багатьох українців ці портрети — ще одна спроба домогтися того, щоб трагедії, спричинені агресією, були визнані і не стали забутими сторінками історії.