Від Чечоткіна до Ахметова: чи виживе великий бізнес під ударами РФ?

Масовані атаки російських безпілотників дедалі частіше б’ють не лише по військових об’єктах та енергетичній інфраструктурі, а й по підприємствах, складах, магазинах і виробничих майданчиках. Для великого українського бізнесу це означає нову реальність, у якій стабільність роботи залежить не тільки від попиту, логістики чи доступу до фінансування, а й від здатності щодня захищати людей та активи від повітряних ударів.

Керівники великих компаній, чиї об’єкти постраждали внаслідок атак російських БпЛА, розповіли NV, якої шкоди зазнали їхні підприємства та що планують робити далі. У центрі уваги опинилися представники різних секторів — від роздрібної торгівлі та логістики до промисловості й енергетики. Їхній досвід показує: російські атаки змінюють не лише операційні плани компаній, а й саму модель ведення бізнесу в Україні.

Удар по складах і логістиці: бізнес втрачає не тільки майно

Для торговельних компаній один із найуразливіших елементів — складська інфраструктура. Великі розподільчі центри зазвичай займають значні площі, містять товари на мільйони гривень і пов’язані з розгалуженою системою доставки. Пошкодження одного такого об’єкта може спричинити ланцюгову реакцію: затримки замовлень, дефіцит окремих категорій товарів, перенаправлення потоків і додаткові витрати на оренду тимчасових приміщень.

Співзасновник Rozetka Владислав Чечоткін неодноразово наголошував, що після атак компанії доводиться одночасно вирішувати кілька завдань: оцінювати збитки, відновлювати роботу пошкоджених об’єктів, зберігати робочі місця та не допускати зупинки обслуговування клієнтів. Для великого онлайн-ритейлу склад — це фактично серце операційної системи. Якщо він пошкоджений, проблеми відчувають не тільки працівники конкретного майданчика, а й покупці в багатьох регіонах.

Найбільша втрата для компанії — не лише зруйновані конструкції чи зіпсований товар. Бізнес змушений інвестувати в резервні маршрути, дублювання ІТ-систем, додаткову охорону, протипожежне обладнання та розосередження запасів. У мирний час такі рішення могли здаватися надмірними, однак під час війни вони стають умовою виживання. Компанії, які раніше покладалися на один великий логістичний центр, тепер змінюють структуру мережі та намагаються розподіляти ризики між кількома локаціями.

Водночас швидке відновлення роботи має важливе психологічне значення. Коли магазин, сайт або пункт видачі повертається до нормального режиму через короткий час після атаки, це демонструє клієнтам і партнерам, що компанія не зламалася. Саме тому великі ритейлери вкладають ресурси не тільки в ремонт, а й у безперервність бізнес-процесів.

Промисловість та енергетика: ціна атаки вимірюється роками

Для промислових груп наслідки ударів можуть бути значно складнішими. Виробничі підприємства мають технологічний цикл, який не завжди можна зупинити або швидко перенести на інший майданчик. Пошкодження цеху, підстанції, залізничної колії чи системи водопостачання здатне паралізувати роботу всього підприємства навіть тоді, коли основне обладнання формально не знищене.

Бізнеси, пов’язані з групою Ріната Ахметова, зокрема енергетичні та металургійні активи, працюють у середовищі постійного ризику. Для них атака — це не просто ремонт будівлі. Йдеться про відновлення енергопостачання, перевірку складного обладнання, пошук запасних частин, відновлення транспортних маршрутів і гарантування безпеки персоналу. Частина активів уже працює в умовах, коли повноцінне повернення до довоєнних обсягів виробництва неможливе через близькість до фронту або системні пошкодження інфраструктури.

Енергетичні компанії змушені діяти на випередження. Вони встановлюють додаткові засоби захисту, формують запаси обладнання, створюють резервні схеми живлення та готують аварійні бригади. Однак навіть найкраща підготовка не може повністю усунути ризики, якщо удари є масованими та повторюються протягом тривалого часу.

Відновлення після атаки коштує дорожче, ніж звичайний ремонт. Компанія має оплатити демонтаж пошкоджених конструкцій, експертизи, логістику, понаднормову роботу працівників і закупівлю обладнання, яке часто неможливо швидко придбати в Україні. До цього додаються непрямі збитки — недоотримана виручка, штрафи за затримки поставок, зростання страхових платежів і втрата частини ринку.

Чи здатен великий бізнес вистояти під ударами РФ

Попри масштаб викликів, українські компанії не демонструють наміру залишати ринок. Навпаки, їхні керівники говорять про відновлення, інвестиції та пошук нових способів працювати в умовах війни. Це стосується як роздрібних мереж, так і промислових холдингів. Відмінність полягає лише у швидкості відновлення та обсязі ресурсів, необхідних для повернення до роботи.

Великий бізнес має перевагу у вигляді доступу до фінансування, професійних команд, резервних майданчиків і розвиненої системи управління. Проте масштаб одночасно робить його помітнішою ціллю. Великі склади, заводи та енергетичні об’єкти важко приховати або швидко перемістити. Тому головною відповіддю стає не повна невразливість, а здатність швидко відновлюватися після пошкоджень.

Серед ключових кроків, які вже впроваджують компанії, — децентралізація складських запасів, перенесення частини операцій у безпечніші регіони, створення резервних офісів і виробничих ліній, посилення фізичного захисту та розвиток автономної енергетики. Окрему роль відіграє цифрова інфраструктура: резервне копіювання даних, дублювання серверів і можливість дистанційно керувати критичними процесами допомагають скоротити час простою.

Важливим фактором залишається підтримка працівників. Після ударів компаніям потрібно не лише відремонтувати приміщення, а й забезпечити людей транспортом, тимчасовим житлом, психологічною допомогою та безпечними умовами праці. У багатьох випадках саме готовність персоналу повертатися до роботи визначає, наскільки швидко підприємство відновить операційну діяльність.

Для держави ця ситуація також є тестом. Підприємствам потрібні зрозумілі механізми компенсації збитків, доступне кредитування, страхування воєнних ризиків, прискорене розмінування та захист критичної інфраструктури. Без цього навіть фінансово потужні компанії не зможуть нескінченно самостійно покривати витрати на відновлення.

Історії від Чечоткіна до Ахметова демонструють спільну тенденцію: російські удари здатні завдати великих збитків, але не обов’язково змушують український бізнес зупинитися. Компанії скорочують вразливість, перебудовують логістику, інвестують у безпеку та продовжують працювати. У короткостроковій перспективі це означає вищу собівартість і нижчу рентабельність. У довгостроковій — формування нового, більш розосередженого та витривалого українського бізнесу.

Великий бізнес виживе не завдяки відсутності ударів, а завдяки здатності відновлюватися після них. Саме ця здатність сьогодні визначає конкурентоспроможність компаній, їхню цінність для економіки та внесок у стійкість держави. Для України це вже не абстрактна корпоративна стратегія, а частина національної безпеки.