Пономарьова Мар'яна
Самовільне залишення військової частини, яке часто називають СЗЧ, не означає автоматичного припинення служби чи втрати можливості повернутися до виконання обов’язків. Водночас добровільна поява у військовій частині сама по собі не скасовує кримінальне провадження. Якщо відомості про подію вже внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань, подальша доля справи залежить від обставин порушення, позиції командування, наявності необхідних документів і рішення суду.
Українське законодавство передбачає спеціальний механізм, за яким військовослужбовець, котрий уперше допустив СЗЧ або дезертирство в умовах воєнного стану, може бути звільнений від кримінальної відповідальності за умови готовності повернутися на службу. Проте скористатися такою можливістю можна лише за дотримання всіх передбачених законом вимог. Усні обіцянки, пояснення телефоном або просте прибуття до підрозділу не гарантують закриття справи.
Головне правило: кримінальне провадження припиняється не командиром і не слідчим, а судом. Саме тому військовому важливо діяти послідовно, не ігнорувати виклики та за можливості отримати допомогу адвоката ще до надання детальних пояснень.
Чи можна скасувати кримінальну справу за СЗЧ
У побуті часто говорять про «скасування кримінальної справи», однак юридично правильніше вести мову про закриття кримінального провадження або звільнення особи від кримінальної відповідальності. Конкретний спосіб залежить від того, що саме встановлено під час розслідування, чи є склад кримінального правопорушення та які докази містяться в матеріалах.
Для військовослужбовців, які вперше самовільно залишили частину або місце служби під час воєнного стану, закон передбачає можливість звільнення від відповідальності за статтями 407 або 408 Кримінального кодексу України. Йдеться не про автоматичну амністію для всіх випадків. Необхідно підтвердити, що порушення було вчинене вперше, військовий добровільно висловив готовність повернутися, а командування погодилося прийняти його на службу.
Важливим документом є письмова згода командира військової частини на продовження військової служби конкретним військовослужбовцем. Така згода має бути оформлена належним чином, адже саме її надалі можуть використовувати прокурор і суд під час розгляду питання про звільнення від кримінальної відповідальності. Усна домовленість із командиром або черговим офіцером не замінює офіційного документа.
Після отримання необхідних матеріалів прокурор може звернутися до суду з відповідним клопотанням. Суд перевіряє, чи справді особа вчинила правопорушення вперше, чи добровільно погодилася на повернення, чи є згода командування та чи не існують обставини, які перешкоджають застосуванню спеціального механізму. Лише після судового рішення людина може вважатися звільненою від кримінальної відповідальності в установленому порядку.
Що потрібно зробити військовому після повернення з СЗЧ
Першим кроком має бути з’ясування власного процесуального статусу. Військовому варто встановити, чи внесені відомості до ЄРДР, який орган проводить розслідування, чи вручено повідомлення про підозру та чи обрано запобіжний захід. Ці обставини визначають подальшу тактику і перелік процесуальних дій.
Після прибуття до частини потрібно домогтися офіційної фіксації явки. Бажано, щоб дата й час повернення були підтверджені рапортом, записом у відповідних документах, наказом або іншим службовим документом. Важливо зберігати копії рапортів, заяв і відповідей командування. Якщо документи приймають через канцелярію, на примірнику військового має залишитися відмітка про реєстрацію.
Наступним етапом є отримання письмової згоди командира на продовження служби. Вона не завжди видається в день прибуття, тому військовослужбовцю потрібно діяти офіційно та не обмежуватися усними зверненнями. Адвокат може підготувати відповідну заяву, подати її в інтересах клієнта та контролювати, щоб документи були долучені до матеріалів провадження.
Не слід самостійно вигадувати пояснення або змінювати хронологію подій. Будь-яка суперечність між рапортами, допитами, медичними документами та іншими матеріалами може негативно вплинути на позицію захисту. Перед допитом або підписанням важливих документів військовий має право скористатися правовою допомогою та уважно прочитати все, що йому пропонують підписати.
Водночас повернення до частини не позбавляє військового права повідомити про реальні причини відсутності. Якщо він залишив місце служби через загрозливий стан здоров’я, поранення, гострий психологічний розлад, сімейні обставини чи інші надзвичайні події, це необхідно підтвердити доказами. Самих загальних слів про складну ситуацію зазвичай недостатньо.
Які докази можуть допомогти та коли потрібен адвокат
Якщо причиною СЗЧ було погіршення здоров’я, до матеріалів справи можуть долучатися медичні висновки, виписки з лікарень, результати обстежень, довідки про звернення по медичну допомогу, направлення на військово-лікарську комісію, висновки психологів і психіатрів. Важливо, щоб такі документи стосувалися періоду до або під час залишення частини та дозволяли встановити послідовність подій.
Окреме значення можуть мати рапорти про необхідність лікування, звернення до командування, повідомлення про травми чи скарги на неналежні умови служби. Якщо рапорт не зареєстрували, доказами можуть бути копії, фотографії, електронні повідомлення, свідчення побратимів або інші матеріали, які підтверджують факт звернення. Проте кожен доказ оцінюється у сукупності з іншими обставинами.
Сімейні обставини також не скасовують відповідальність автоматично. Тяжка хвороба близької людини, смерть родича, необхідність термінового догляду або інша надзвичайна подія повинні бути підтверджені медичними довідками, свідоцтвами, документами соціальних служб, листуванням чи іншими належними матеріалами. Суд оцінює не лише сам факт події, а й те, наскільки вона була невідкладною та чи могла пояснювати поведінку військовослужбовця.
Адвокат потрібен не тільки для участі в судовому засіданні. Він може перевірити законність внесення відомостей до ЄРДР, ознайомитися з матеріалами, допомогти сформувати послідовну позицію, підготувати заяви та клопотання, отримати згоду командування й проконтролювати звернення прокурора до суду. Особливо важливо звернутися по допомогу, якщо військовому вже повідомили про підозру, обрали запобіжний захід або викликають на допит.
Не варто плутати два різні варіанти захисту. У першому випадку людина визнає факт самовільного залишення, повертається до служби та просить застосувати передбачений законом механізм звільнення від кримінальної відповідальності. В іншому випадку захист доводить, що складу кримінального правопорушення немає, відсутня вина або існували обставини, які виключають протиправність діяння. Поєднання взаємовиключних позицій без чіткої стратегії може послабити захист.
Також потрібно враховувати, що не кожна відсутність військового однаково кваліфікується як СЗЧ. Значення мають тривалість відсутності, місце перебування, мета дій, наявність умислу, обставини повернення та інші деталі. Помилка в обліку або технічний збій у військових інформаційних системах теж не доводять автоматично факт злочину. Якщо в електронному застосунку помилково відображається статус СЗЧ, його потрібно виправляти через командування та офіційні канали, паралельно збираючи підтвердження своєї позиції.
Отже, скасувати кримінальне провадження за СЗЧ іноді можливо, але для цього недостатньо просто повернутися до військової частини. Потрібні добровільне рішення військовослужбовця, належно оформлена згода командира, участь прокурора та остаточне рішення суду. Якщо ж особа має докази хвороби, надзвичайних сімейних обставин або помилки в обліку, їх слід якомога швидше долучити до матеріалів справи. У кожній ситуації результат залежить від конкретних фактів, тому діяти краще офіційно, послідовно та після консультації з фахівцем із військового і кримінального права.