Ірма Шелест
Оформити спадщину в Україні можна без особистого повернення додому. Це особливо важливо для громадян, які через війну, роботу, навчання або інші обставини перебувають за межами країни. Водночас відстань не скасовує вимог українського законодавства: спадкоємець має вчасно заявити про прийняття майна, підготувати підтвердні документи та правильно організувати взаємодію з нотаріусом.
Найважливіше правило полягає в тому, що спадщину потрібно прийняти протягом шести місяців із дня смерті спадкодавця. Якщо цей строк пропустити, процедура може значно ускладнитися. Саме тому українцям, які проживають за кордоном, варто не відкладати звернення до консульства, іноземного нотаріуса або безпосередньо до нотаріуса в Україні.
Як заявити про прийняття спадщини з-за кордону
Якщо спадкоємець постійно проживав разом із померлим на момент відкриття спадщини, у багатьох випадках він вважається таким, що прийняв спадщину автоматично, якщо не подав заяву про відмову. Проте коли людина проживала окремо, для набуття спадкових прав необхідно подати заяву про прийняття спадщини.
Українець, який перебуває за кордоном, може оформити таку заяву двома основними способами. Перший варіант — звернутися до консульської установи України. Консул може засвідчити справжність підпису спадкоємця на заяві. Після цього документ потрібно надіслати в Україну нотаріусу, який веде або відкриватиме спадкову справу.
Другий спосіб — оформити заяву у місцевого нотаріуса країни перебування. У такому випадку документ може потребувати додаткового засвідчення. Залежно від міжнародних правил між Україною та конкретною державою це може бути апостиль або консульська легалізація. Також зазвичай необхідний переклад українською мовою, засвідчений у встановленому порядку.
Зверніть увагу: заява про прийняття спадщини має бути підписана самим спадкоємцем. Подати її замість нього представник за довіреністю не може. Водночас після прийняття спадщини можна уповноважити іншу особу представляти інтереси спадкоємця перед нотаріусом, подавати документи, отримувати довідки та свідоцтво про право на спадщину.
Документ бажано надсилати поштовим відправленням із можливістю відстеження. Важливим є не день фактичного отримання заяви нотаріусом, а своєчасне її направлення. Якщо лист відправлено до завершення шестимісячного строку, потрібно зберегти квитанцію, опис вкладення та номер відправлення. Ці матеріали можуть підтвердити, що спадкоємець вчасно скористався своїм правом.
До відправлення заяви варто зв’язатися з обраним нотаріусом і уточнити його поштову адресу, вимоги до форми документа та перелік додатків. Це допоможе уникнути ситуації, коли заяву доведеться оформлювати повторно через технічні помилки або відсутність необхідного засвідчення.
Де відкривається спадкова справа та які документи потрібні
За загальним правилом спадкову справу відкривають за останнім місцем проживання померлого. Якщо встановити цю адресу неможливо, орієнтиром може бути місце розташування нерухомого майна або основної частини спадщини. В умовах воєнного стану та тимчасової окупації окремих територій спадкоємці можуть звертатися до нотаріусів на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.
Якщо інший спадкоємець уже відкрив спадкову справу, заяву потрібно надсилати саме тому нотаріусу. Відкриття кількох справ щодо одного спадкодавця може призвести до додаткових труднощів, тому перед поданням документів бажано перевірити, чи не звертався хтось із родичів до нотаріуса раніше.
Для заведення спадкової справи зазвичай потрібні паспорт або інший документ, що посвідчує особу, реєстраційний номер платника податків, свідоцтво про смерть, документи про останнє місце проживання померлого, а також документи, які підтверджують родинні відносини. Це може бути свідоцтво про народження, шлюб, зміну імені або інший офіційний документ.
Якщо спадкування відбувається за заповітом, потрібно надати його оригінал або відомості про заповіт, якщо вони доступні нотаріусу. Для підтвердження складу спадщини знадобляться документи на квартиру, будинок, земельну ділянку, транспорт, банківські рахунки чи інше майно. Не завжди спадкоємець має всі папери на руках. У такому разі нотаріус може перевірити частину інформації через державні реєстри або повідомити, які документи потрібно додатково отримати.
Окремо слід подбати про довіреність. Після подання заяви спадкоємець може оформити її в консульстві або у місцевого нотаріуса, дотримавшись вимог щодо апостиля, легалізації та перекладу. У довіреності бажано чітко зазначити повноваження представника: подання заяв, отримання документів, взаємодію з державними органами, замовлення витягів, реєстрацію права власності та отримання свідоцтва про право на спадщину.
Представник не отримує спадщину замість спадкоємця і не стає власником майна. Він лише виконує доручені юридичні дії. Тому до вибору такої особи потрібно поставитися уважно, а текст довіреності підготувати так, щоб він охоплював усі необхідні етапи оформлення.
Що робити після завершення шестимісячного строку
Після спливу шести місяців нотаріус перевіряє коло спадкоємців, наявність заповіту, склад майна та документи, що підтверджують право на спадкування. Якщо перешкод немає, спадкоємцю видають свідоцтво про право на спадщину. Закон не встановлює обмеженого строку, протягом якого обов’язково потрібно забрати це свідоцтво. Однак затягувати не варто, особливо якщо йдеться про нерухомість, продаж майна, його поділ або державну реєстрацію права власності.
Слід розрізняти два поняття: прийняття спадщини та отримання свідоцтва. Якщо заява була подана вчасно, але свідоцтво оформлюється пізніше, право на спадкування не втрачається. Натомість людина, яка не подала заяву у встановлений строк і не проживала разом із померлим, може зіткнутися з необхідністю поновлення строку.
Якщо шість місяців уже минули, можливі два основні варіанти. Перший — отримати письмову згоду всіх спадкоємців, які прийняли спадщину. Вони можуть погодитися на прийняття спадщини особою, яка пропустила строк. Другий — звернутися до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви.
Суд оцінює причини пропуску індивідуально. Поважними можуть бути обставини, які об’єктивно перешкоджали своєчасному зверненню: тяжка хвороба, перебування на лікуванні, відсутність інформації про смерть спадкодавця, надзвичайні обставини або інші підтверджені причини. Сам факт проживання за кордоном зазвичай не означає автоматичного поновлення строку, адже закон передбачає можливість подати заяву через консульство чи іноземного нотаріуса.
Якщо документи про спорідненість втрачені, пошкоджені або містять розбіжності в імені чи датах, нотаріус може попросити додаткові докази. Іноді необхідно отримати повторні свідоцтва, архівні довідки або виправити актові записи. Коли вирішити проблему адміністративним шляхом неможливо, факт родинних відносин може встановлюватися судом.
Отже, перебування за кордоном саме по собі не позбавляє українця права успадкувати майно. Ключовими умовами є дотримання шестимісячного строку, правильне оформлення заяви, її своєчасне надсилання нотаріусу та підготовка документів. Повернення в Україну для подання першої заяви не є обов’язковим, а більшість подальших процедур можна організувати через представника за належно оформленою довіреністю.