Його згадують дуже добрим і готовим допомагати усім: на Покровському напрямку загинув 45-річний воїн з Хмельниччини

Ця сумна звістка сколихнула рідне місто і всю громаду Хмельниччини: не стало ще одного захисника, який віддав життя за мир і безпеку. Люди згадують його як щиру, добру людину, яка завжди була готова простягнути руку допомоги товаришам і сусідам.

Його згадують дуже добрим і готовим допомагати усім: на Покровському напрямку загинув 45-річний воїн з Хмельниччини

Навідник-оператор механізованого відділення Олександр Васильчук загинув у бою 29 березня 2026 року біля села Мирне на Донеччині. Про це повідомили побратими та рідні, які не приховують болю й гордості водночас. Олександр мав 45 років, за плечима — роки служби та практичного досвіду, а також неабияка відданість справі захисту Батьківщини. Він був навідником-оператором механізованого відділення, людиною, яка вміла швидко приймати рішення під час бою й ставала опорою для товаришів у найскладніші моменти.

Обставини та реакція громади

Події, що призвели до загибелі Олександра Васильчука, відбувалися під час активних бойових дій на Покровському напрямку. За інформацією з передової, підрозділ потрапив під прицільний вогонь супротивника біля села Мирне, де велися запеклі сутички. Попри всі зусилля побратимів і професіоналізм, поранення виявилися несумісними з життям. Новина про загибель швидко рознеслася рідним містом, де Олександра пам’ятають не лише як військового, а й як турботливого сина, чоловіка і друга.

У Хмельницькій громаді виявляють почуття глибокої скорботи: до рідних надходять слова співчуття від сусідів, колишніх колег, волонтерів і керівництва громади. Люди згадують, що Васильчук завжди допомагав тим, хто потребував — чи то порада, чи матеріальна допомога, чи просто добре слово. Саме такі спогади і стають тепер для родини опорою у важкі хвилини.

Пам’ять, прощання та допомога родині

Планується траурне прощання, дата і місце якого погоджують рідні та місцева влада. Багато хто з мешканців вже висловив бажання долучитися до організації похорону та надати підтримку родині Олександра. У зв’язку з цим волонтери та громадські активісти готують ініціативи щодо матеріальної допомоги, а також психологічної підтримки для близьких загиблого. Важливо, що суспільство об’єднується не лише у словах скорботи, а й у конкретних діях — щоб полегшити тягар втрати для родини.

Історія Олександра Васильчука — це приклад мужності й безкорисливої відданості. Його згадки в серцях людей залишаться як нагадування про ціну, яку платять військові за мир у країні. Родина, друзі й побратими говорять про нього як про людину з великим серцем, яка не чекала подяк, а просто робила свою справу. Місцеві ініціативи вже почали збір коштів на підтримку сім'ї, а також збирають спогади та світлини, щоб зберегти пам'ять про нього для майбутніх поколінь.

У ці дні важливо сказати слова подяки тим, хто поруч, і не забувати про потреби родин загиблих. Кожен може допомогти по-своєму: хтось матеріально, хтось — волонтерською роботою, інші — поширенням інформації про потреби сім’ї. Пам’ять про Васильчука житиме доти, поки про нього розповідатимуть, доки його справи й вчинки надихатимуть інших на добрі вчинки.

Слова скорботи перетворюються на дії: громада Хмельниччини вже організовує збір для родини загиблого, планується проведення меморіальних заходів, і місцева влада обіцяє сприяти у вирішенні всіх необхідних питань щодо поховання та допомоги. Світла пам’ять Олександру Васильчуку — воїну, який віддав життя за нашу свободу.