Тихон Гулевичук
Російські ракетні та дронові атаки продовжують завдавати масштабних втрат українській економіці. Від початку 2026 року внаслідок обстрілів в Україні було знищено або суттєво пошкоджено понад мільйон квадратних метрів нерухомості. Йдеться про промислові підприємства, комерційні приміщення, складські комплекси, логістичні центри та інші об’єкти, важливі для роботи бізнесу.
За попередньою оцінкою, загальна сума збитків, яких зазнали українські компанії, виробництва та власники товарів на складах, уже становить 7,7 мільярда доларів. Про це повідомив прем’єр-міністр Сергій Корецький, наголосивши, що сума не є остаточною та може збільшуватися через продовження російських атак.
Яких збитків зазнав український бізнес
За словами глави уряду, російський терор призводить не лише до руйнування будівель. Підприємства втрачають виробниче обладнання, сировину, готову продукцію, транспорт, складські запаси та інші матеріальні активи. У багатьох випадках пошкодження приміщень автоматично означає зупинку роботи на невизначений термін.
Особливо вразливою залишається складська та логістична інфраструктура. Через удари по таких об’єктах компанії втрачають товари, порушуються ланцюги постачання, виникають затримки з доставкою продукції до торговельних мереж і кінцевих споживачів. Для окремих підприємств відновлення роботи потребує значних коштів, пошуку нового приміщення та закупівлі обладнання.
Сергій Корецький зазначив, що наслідки атак відчувають компанії різних секторів економіки. У зоні ризику перебувають виробничі підприємства, аграрні компанії, торговельні мережі, перевізники, оператори складів і представники малого та середнього бізнесу. Руйнування одного великого об’єкта може впливати на роботу десятків партнерів, підрядників і постачальників.
«Дуже багато руйнувань приніс російський терор. На поточний момент оцінка збитків за цей рік становить 7,7 мільярда доларів. Це руйнування приміщень, бізнесу, виробництв і товарів на складах. Це дуже велика цифра, яка далі тільки зростає», — повідомив прем’єр-міністр.
Окремою проблемою є вплив атак на зайнятість населення. Коли підприємство пошкоджене або повністю знищене, працівники можуть тимчасово залишатися без роботи, переходити на скорочений графік чи бути змушені шукати нове місце працевлаштування. Водночас бізнесу доводиться витрачати додаткові ресурси не на розвиток, а на евакуацію, ремонт, перенесення виробництва та відновлення операцій.
Попри масштабні втрати, українські компанії продовжують адаптуватися до умов війни. Частина підприємців переміщує обладнання в безпечніші регіони, створює резервні склади, змінює маршрути перевезень і переглядає структуру запасів. Інші компанії переходять на роботу в кількох локаціях, щоб зменшити ризики повної зупинки у разі нового удару.
«Бізнес переорієнтовується, і величезна вдячність йому за цю стійкість, за те, що попри все знаходяться рішення», — наголосив Корецький.
Держава шукає механізми підтримки підприємців
Значні збитки українського бізнесу посилюють потребу в ефективних програмах страхування та компенсації воєнних ризиків. Багато підприємств не можуть самостійно покрити витрати на відновлення після влучань, особливо якщо йдеться про великі виробничі комплекси або складські об’єкти з дорогими запасами.
Прем’єр-міністр повідомив, що держава підтримує постійний діалог із представниками великого бізнесу та обговорює рішення, які мають допомогти компаніям працювати навіть під час повітряних атак. Однією з пропозицій стало підвищення ставки податку на додану вартість на один відсотковий пункт. Отримані кошти планують спрямувати до спеціального фонду компенсації страхових військових ризиків.
Такий механізм може стати додатковим інструментом для захисту підприємців. Наявність фонду дала б змогу частково компенсувати втрати у разі пошкодження майна, знищення товарів або вимушеного перенесення виробництва. Водночас остаточна модель фінансування, порядок виплат і перелік отримувачів допомоги потребують окремого узгодження.
Для бізнесу важливо не лише отримати компенсацію після атаки, а й мати можливість заздалегідь оцінити рівень ризику. Саме тому компанії дедалі більше уваги приділяють резервним планам, диверсифікації складів, захисту критичного обладнання та створенню альтернативних каналів постачання. Такі заходи не усувають загрозу повністю, але допомагають швидше відновити роботу.
Як атаки впливають на економіку та повсякденне життя
Руйнування підприємств і логістичних об’єктів мають наслідки для всієї економіки. Втрати бізнесу відображаються на податкових надходженнях, обсягах виробництва, експорті та споживчому ринку. Якщо компанія змушена зупинити роботу, це може призвести до дефіциту окремих товарів, збільшення витрат на транспортування та зростання цін.
Водночас українська економіка демонструє здатність працювати в надзвичайно складних умовах. Попри пошкодження інфраструктури, перебої з електропостачанням і регулярні повітряні тривоги, підприємства продовжують виробляти продукцію та забезпечувати нею магазини. Компанії шукають нові маршрути, переміщують потужності та впроваджують рішення, які дають змогу зменшити залежність від одного об’єкта чи регіону.
За словами Корецького, держава також передає бізнесу доступну інформацію про безпекову ситуацію та відповідні розвідувальні зведення. Це має допомагати підприємцям ухвалювати рішення щодо роботи, переміщення персоналу, зміни логістики й захисту майна. Оперативні дані можуть бути особливо важливими для компаній, які працюють поблизу зон підвищеної небезпеки або забезпечують критичні потреби населення.
Сума збитків у 7,7 мільярда доларів демонструє масштаб економічних наслідків російської агресії. Однак за кожною цифрою стоять конкретні підприємства, робочі місця, зруйновані приміщення та втрачені товари. Подальше відновлення потребуватиме спільних зусиль держави, бізнесу й міжнародних партнерів, а також дієвих механізмів страхування, кредитування та компенсації.
Українські підприємці продовжують працювати навіть під загрозою нових атак. Їхня стійкість дає змогу підтримувати зайнятість, наповнювати бюджет і забезпечувати громадян необхідними товарами. Водночас подальше зростання збитків підкреслює необхідність посилення захисту економічної інфраструктури та прискорення програм відновлення пошкоджених об’єктів.