Дата публікації 100 днів у владі. Як Буданов змінює Офіс президента і шукає союзників на Банковій
Опубліковано 10.04.26 07:03
Переглядів статті 100 днів у владі. Як Буданов змінює Офіс президента і шукає союзників на Банковій 4

100 днів у владі. Як Буданов змінює Офіс президента і шукає союзників на Банковій

Поділитися цією новиною в Facebook Поділитися цією новиною в Twitter Поділитися цією новиною в Twitter

За перші сто днів на посаді керівника канцелярії президента український політичний простір отримав помітну переформатізацію. Нова модель роботи на Банковій викликає як схвальні відгуки, так і запитання про те, наскільки довго триватиме поточна стабілізація. У центрі змін — не лише особистість нового очільника, а й перерозподіл повноважень між інституціями та перші спроби порозумітися з парламентом та урядом.

100 днів у владі. Як Буданов змінює Офіс президента і шукає союзників на Банковій

За цей період помітні дві ключові тенденції: зменшення централізації рішень і посилення ролі міністерств та депутатських комітетів у політичних процесах. Якщо ще рік тому Офіс видавався єдиним центром, то зараз він більше нагадує координаційний штаб, який делегує завдання і контролює їх виконання. Саме така трансформація відбувається під керівництвом Кирила Буданова, котрий намагається впроваджувати інший стиль управління — менш персоналізований і більш інституційний.

Новий стиль управління та робота з командою

Буданов робить ставку на делегування і чіткі KPI для заступників, що дозволило пришвидшити ухвалення рішень у багатьох питаннях. Замість мікроменеджменту, який асоціювався з попереднім періодом, нині Офіс надає більше автономії міністрам і головам профільних відомств. Це особливо помітно у взаємодії з ключовими "фронтменами" уряду: Михайло Федоров у сфері оборони та цифровізації та Денис Шмигаль у сфері енергетики. Обом дали карт‑бланш на зміни, але одночасно підвищили очікування щодо результату.

Внутрішня реорганізація не супроводжувалась тотальними кадровими чистками: багато заступників залишилися на своїх місцях, але отримали чіткіші задачі й ширші повноваження. Такий підхід має дві переваги: зберігається оперативність, а одночасно зникає залежність від одного централізованого центру ухвалення рішень. Проте цей режим також вимагає від нових керівників більшої відповідальності й лідерства, що наразі не у всіх відчувається.

Особлива увага приділяється відновленню комунікації з парламентом. Банкова тепер частіше ініціює діалоги з головами фракцій та комітетів, що допомогло знизити напругу і проштовхнути кілька критичних законопроектів, зокрема в питаннях Україні‑Facility та співпраці з МВФ. Однак довготривала ефективність цих заходів залежатиме від здатності Офісу підтримувати діалог без зайвого натиску на депутатський корпус.

Виклики та політичні перспективи

Попри позитивні оцінки частини експертів і політиків, 100 днів — це ще лише старт. Перед Офісом і самим керівником стоять складні випробування: мобілізаційна реформа, енергетична стабілізація під керівництвом уряду, а також підготовка до можливих політичних викликів. Частина успіху пояснюється контрастом із попередньою моделлю управління, але справжній тест — це стійкість системи під час серйозних кризових ситуацій.

Окреме питання — політичні амбіції. У медіапросторі зростає впізнаваність Буданова, а деякі соціологічні зрізи фіксують його позитивний імідж. Наразі джерела в команді заперечують активну політичну діяльність, але не приховують, що опрацьовуються сценарії співпраці у майбутньому. Для Банкової важливо зберегти єдність навколо президента, водночас використовуючи сильні сторони нової конфігурації для посилення державницької ефективності.

Ключовий ризик — дефіцит лідерства у деяких галузях, що відчувається й у Кабміні. Поки що видимі лідери — ті, хто готовий брати на себе відповідальність і діяти оперативно. Якщо уряд і парламент не зможуть напрацювати сталі механізми співпраці, реформи залишаться фрагментарними, а суспільство чекатиме на справжні зміни.

Підсумовуючи, можна сказати, що перші сто днів ознаменувалися зрушенням до більш інституційної, менш персоналізованої моделі управління. Це дає шанс на більшу ефективність, але потребує часу і терпіння від усіх гравців — від Офісу президента до парламенту та Кабміну. Чи переросте цей початковий етап у стабільну систему стримувань і противаг — питання відкритого процесу, від відповіді на яке залежатиме якість управління країною в наступні місяці.