В Україні розпочали роботу над повнометражним документальним true crime-фільмом «Її три дієслова», центральною темою якого стане вбивство мовознавиці та громадської діячки Ірини Фаріон. Автори стрічки прагнуть не лише відтворити перебіг резонансної кримінальної справи, а й дослідити суспільний контекст трагедії, вплив публічних висловлювань та роль мови у формуванні поглядів, конфліктів і можливих мотивів.
Режисерами та продюсерами майбутнього документального проєкту стали Юрій Двіжон і Каріна Пустовалова. Фільм отримав підтримку в межах державного конкурсу «Тисячовесна» та поєднає елементи кримінального розслідування, судової документалістики й особистої історії родини Ірини Фаріон.
За задумом творців, стрічка не буде звичайною реконструкцією злочину. У центрі уваги опиняться обставини вбивства, пошук доказів, перебіг судового процесу, цифрові сліди та питання, як слова можуть впливати на сприйняття подій і поведінку людей. Саме тому автори визначають майбутній фільм як своєрідний лінгвістичний детектив, у якому значення висловів і контекст промов мають не менше значення, ніж факти кримінальної справи.
Як створюють true crime-фільм про Ірину Фаріон
Важливою частиною фільму стануть архівні матеріали, зняті ще за життя Ірини Фаріон. У 2022 році Юрій Двіжон провів із нею шість знімальних днів під час роботи над короткометражною картиною «Діва українського націоналізму». У розпорядженні команди залишилося близько 13 годин інтерв’ю та спостережень, які нині переосмислюють у межах нового документального проєкту.
На цих записах Ірина Фаріон постає не лише як публічна спікерка чи науковиця, відома своїми гострими висловлюваннями. Архівні кадри мають показати її у повсякденному житті, розповісти про родину, професійну діяльність, переконання та особливості спілкування з людьми. Для авторів це також можливість зберегти голос і образ героїні поза межами новинних повідомлень та судових протоколів.
Після загибелі мовознавиці режисер вирішив не залишати відзнятий матеріал без використання. Попередні записи набули нового змісту, адже тепер їх розглядають у контексті подій, що сталися з Іриною Фаріон, а також наслідків її смерті для близьких, прихильників і суспільства загалом.
Новий етап роботи над фільмом розпочався з похорону мовознавиці. Надалі знімальна група фіксувала судові засідання, роботу сторони обвинувачення та захисту, реакції родини й атмосферу навколо справи. Окрему увагу приділили доньці Ірини Фаріон Софії Особі, яка протягом усього розслідування та судового процесу публічно говорила про необхідність покарання винного.
Каріна Пустовалова долучилася до проєкту вже після початку судового розгляду. Опрацювання матеріалів кримінального провадження змінило початкову концепцію стрічки. Автори побачили, що ця історія дає змогу говорити не тільки про злочин, а й про те, як формуються наміри, як висловлювання виривають із контексту та як цифрове середовище впливає на розслідування.
Мова у фільмі стане не тлом, а одним із головних інструментів дослідження. Через аналіз слів, їхніх значень і підтекстів творці планують простежити можливий шлях від думки до наміру, а від наміру — до конкретної дії. Водночас документалісти мають намір розмежовувати встановлені факти, версії сторін процесу та власні спостереження, щоб не підміняти судове розслідування художньою інтерпретацією.
Що відомо про вбивство Ірини Фаріон
Ірина Фаріон була українською мовознавицею, науковицею, викладачкою та громадською діячкою. Вона багато років виступала за утвердження української мови в освіті, культурі, державному управлінні та повсякденному спілкуванні. Її публічна діяльність часто викликала гострі дискусії, однак водночас зробила її однією з найбільш упізнаваних захисниць українськомовного простору.
19 липня 2024 року у Львові на Ірину Фаріон скоїли замах. Нападник вистрілив у неї біля будинку, після чого втік. Мовознавицю доправили до лікарні, але врятувати її не вдалося: того самого вечора вона померла від отриманого поранення.
Злочин набув широкого розголосу в Україні. Правоохоронці розпочали розслідування, опрацьовували записи камер спостереження, допитували свідків і проводили експертизи. Через кілька днів після нападу, 25 липня 2024 року, у Дніпрі затримали 18-річного В’ячеслава Зінченка. За версією слідства, він міг заздалегідь готуватися до злочину та стежити за мовознавицею.
Зінченку висунули обвинувачення в умисному вбивстві та незаконному поводженні зі зброєю. Під час судового розгляду обвинувачений не визнавав своєї провини. Сторони процесу по-різному оцінювали докази, мотиви та обставини нападу, що зробило справу однією з найбільш обговорюваних у сучасній українській судовій практиці.
Шевченківський районний суд Львова призначив В’ячеславу Зінченку покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Водночас судове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, тому остаточна юридична оцінка справи залежатиме від подальшого розгляду. Для документалістів це означає, що судові матеріали та реакції учасників процесу залишатимуться важливою частиною фільму.
Прем’єра документальної стрічки
Творці «Її три дієслова» поки не називають дату прем’єри. Робота над фільмом триває, а команда продовжує опрацьовувати архівні відео, судові матеріали та нові свідчення. Автори прагнуть створити стрічку, яка не експлуатуватиме трагедію заради сенсаційності, а допоможе глибше зрозуміти перебіг подій і їхній вплив на українське суспільство.
Окремим завданням для режисерів є збереження балансу між кримінальною інтригою та людським виміром історії. У фільмі йтиметься не лише про напад, затримання підозрюваного та судовий вирок. Значну увагу приділять життю Ірини Фаріон, її родині, науковій роботі, публічній діяльності та спадщині, яку вона залишила після себе.
Назва «Її три дієслова» натякає на динаміку подій і водночас підкреслює важливість дії, слова та відповідальності. У контексті майбутньої картини ці поняття можуть стати ключем до розмови про те, як суспільство реагує на політичне насильство, як медіа формують образ жертви й обвинуваченого та де проходить межа між публічним інтересом і приватним болем.
Поява такого true crime-фільму в українському культурному просторі свідчить про зростання інтересу до документальних історій, які досліджують не тільки злочини, а й механізми їхнього сприйняття. Після оголошення дати прем’єри глядачі зможуть оцінити, як режисерам вдалося поєднати архівні кадри, судову хроніку та мовний аналіз у розповідь про одну з найрезонансніших справ останніх років.
Chanel у Парижі: пір’я, балетні пачки й зіркові гості показу