Дата публікації «Вас шлють удобрювати українську землю»: ГУР перехопило розмову окупанта
Опубліковано 03.10.26 18:01
Переглядів статті «Вас шлють удобрювати українську землю»: ГУР перехопило розмову окупанта 4

«Вас шлють удобрювати українську землю»: ГУР перехопило розмову окупанта

Поділитися цією новиною в Facebook Поділитися цією новиною в Twitter Поділитися цією новиною в Twitter

Головне управління розвідки Міністерства оборони України заявило про перехоплення розмови російського військовослужбовця, який перебуває на Оріхівському напрямку. За даними української розвідки, чоловік входить до складу 135-го полку 19-ї мотострілецької дивізії російської армії. Під час спілкування він емоційно описував умови служби, дії командування та ситуацію на позиціях.

Із розмови випливає, що російські військові мають проблеми з базовим забезпеченням, зокрема з доступом до питної води. Водночас командування, за словами окупанта, продовжує відправляти підлеглих у небезпечні райони, які самі військовослужбовці сприймають як фактично смертельні.

«Вас шлють удобрювати українську землю»: ГУР перехопило розмову окупанта

У перехопленій розмові російський штурмовик скаржиться на ставлення командирів до особового складу. Він стверджує, що керівництво не зважає на стан військових і не бере до уваги реальні умови, у яких вони змушені виконувати накази. Серед основних проблем чоловік називає нестачу води, постійні звинувачення у дезертирстві та відправлення на позиції, де військові опиняються під загрозою знищення.

За його словами, командири сприймають поранених або загиблих російських військових як звичне явище. У розмові він використовує жаргонне позначення «500-ті», яким у російській армії можуть називати військовослужбовців, що відмовляються воювати або залишають позиції. Така лексика, як випливає з контексту, використовується командуванням для тиску на підлеглих і виправдання нових наказів.

Окупант також заявив, що його командир нібито дбає передусім про власну кар’єру. На думку військового, керівник прагне продемонструвати результат перед старшим командуванням, навіть якщо це означає відправити підлеглих у зону, звідки вони можуть не повернутися.

Під час розмови росіянин не приховував обурення та говорив про командира як про людину, яка не цінує життя особового складу. Він заявив, що за такого підходу солдатів фактично використовують як витратний матеріал, не забезпечуючи належної підтримки та не пояснюючи, якою є мета їхнього просування.

Російський військовий назвав визначену точку кладовищем

Окремо у перехопленні йдеться про наказ вирушити до певної точки в так званій кіллзоні. У військовій термінології цим словом позначають ділянку, яка перебуває під вогневим контролем і де пересування військових може легко виявити противник. Для людей, які не мають надійного прикриття, укриття та можливості евакуації, така зона становить особливу небезпеку.

Як випливає з розмови, одним із мотивів для руху до цієї точки мала бути можливість знайти воду. Однак російський військовослужбовець сприйняв наказ як свідоме відправлення на загибель. Він припустив, що визначене місце може стати для підрозділу кладовищем.

«У нас одна визначена точка, командире, — схоже, це кладовище. Удобрювати ці українські землі — ось і вся наша точка», — сказав росіянин під час розмови.

Ця фраза демонструє, наскільки критично військовий оцінює власне становище. Він фактично визнає, що наказ не сприймається як звичайне бойове завдання. Для нього та його товаришів по службі переміщення до вказаної ділянки пов’язане передусім із ризиком загибелі, а не з можливістю досягти військової мети.

Скарги на відсутність води також свідчать про проблеми з організацією забезпечення російського підрозділу. У бойових умовах вода є критично важливим ресурсом, адже її нестача швидко погіршує фізичний стан військових, знижує їхню здатність пересуватися та виконувати накази. Особливо небезпечною така ситуація стає під час тривалого перебування на відкритій місцевості або в укриттях, де немає доступу до нормального постачання.

Що свідчить перехоплення про стан російських підрозділів

У ГУР зазначають, що перехоплені розмови дають змогу оцінювати не лише настрої окремих військових, а й загальний стан підрозділів російської армії. Подібні свідчення можуть вказувати на низький рівень довіри між солдатами та командирами, проблеми з логістикою і практику використання штурмовиків у найбільш небезпечних районах.

Невдоволення російського військового стосується одразу кількох аспектів. Він говорить про нестачу води, тиск через звинувачення у дезертирстві, відсутність належного ставлення до поранених і загиблих, а також про накази, які, на його думку, не мають шансів на успішне виконання. Сукупність цих факторів може свідчити про моральне виснаження особового складу.

Особливо показовим є те, що військовий не описує визначену позицію як важливий тактичний об’єкт. Натомість він називає її місцем можливої загибелі. Це підкреслює розрив між рішеннями командування та сприйняттям ситуації безпосередніми виконавцями наказів.

За словами росіянина, командування продовжує вимагати руху вперед попри очевидні ризики. Водночас військові, за його оцінкою, не мають достатньої кількості ресурсів, щоб тривалий час залишатися на позиціях. Така ситуація створює додаткову загрозу для самих окупантів і водночас свідчить про нехтування командуванням життям підлеглих.

Перехоплена розмова також вкотре демонструє, що російська армія стикається з проблемою мотивації особового складу. Частина військових може продовжувати виконувати накази через страх покарання, тиск або неможливість самостійно залишити бойову зону. Однак це не означає, що вони підтримують рішення командирів або розуміють, заради чого їх відправляють на штурмові завдання.

Орі́хівський напрямок залишається одним із небезпечних відтинків фронту, де російські війська намагаються чинити тиск і проводити штурмові дії. У таких умовах відсутність води, проблеми з координацією та примусове направлення військових у відкриті небезпечні зони можуть призводити до значних втрат.

Оприлюднене перехоплення є черговим свідченням того, як російське командування може ставитися до власного особового складу. Зміст розмови показує: окупанти усвідомлюють високий ризик загибелі, але водночас не бачать реального способу вплинути на рішення командирів. Саме тому військовослужбовець називає свою визначену точку не бойовою позицією, а кладовищем, куди їх відправляють під приводом виконання наказу.