Українські біженці принесли Польщі 94 млрд злотих: висновки нового звіту

Українські біженці стали не лише частиною польського суспільства, а й помітним фактором економічного розвитку країни. Новий звіт Deloitte, підготовлений для UNHCR, показує: у 2025 році присутність українців могла збільшити валовий внутрішній продукт Польщі приблизно на 94 млрд злотих. Це результат праці, споживання, сплати податків, відкриття бізнесу та участі в щоденному функціонуванні польської економіки.

Українські біженці принесли Польщі 94 млрд злотих: висновки нового звіту

Показник у 94 млрд злотих демонструє масштаб внеску українців у польську економіку. Йдеться не про одноразову фінансову допомогу чи окремий сектор, а про сукупний ефект від присутності сотень тисяч людей, які після початку повномасштабної війни були змушені залишити Україну. Вони стали працівниками польських компаній, орендарями житла, споживачами товарів і послуг, платниками податків та учасниками місцевих громад.

Економічний ефект формується одразу за кількома напрямами. Коли українці працюють, вони створюють додану вартість у промисловості, торгівлі, логістиці, будівництві, медицині, освіті, сфері обслуговування та інших галузях. Отримані доходи повертаються в економіку через купівлю продуктів, оплату житла, транспорту, зв’язку й побутових послуг. Водночас роботодавці отримують додаткові трудові ресурси, що особливо важливо для Польщі в умовах дефіциту кадрів.

Окреме значення має те, що українці не залишаються винятково отримувачами підтримки. Значна частина працездатних людей самостійно забезпечує себе та свої родини, сплачує внески й податки, користується банківськими та комерційними послугами. Саме тому оцінка їхнього внеску має враховувати не лише витрати держави, а й доходи, які українські біженці генерують для польської економіки.

76% працездатних українців уже працюють

Одним із ключових висновків звіту є високий рівень зайнятості. У 2025 році роботу мали близько 76% українців працездатного віку. Такий показник свідчить про швидку адаптацію людей до польського ринку праці. Для багатьох українців працевлаштування стало способом відновити фінансову незалежність, стабілізувати життя та відчути більшу впевненість у майбутньому.

Українці активно заповнюють вакансії, які польські роботодавці не завжди можуть закрити місцевими працівниками. Це стосується виробничих підприємств, складів, транспорту, готельно-ресторанної сфери, роздрібної торгівлі, догляду за людьми та будівництва. Участь українців допомагає компаніям підтримувати обсяги роботи, виконувати замовлення та розширювати діяльність.

Водночас сам факт зайнятості ще не означає повного використання професійного потенціалу. Чимало українців працюють на посадах, які не відповідають їхній освіті, досвіду або попередній кар’єрі. Фахівці з вищою освітою можуть опинятися на роботах, що не потребують спеціальної кваліфікації, через мовний бар’єр, складність підтвердження дипломів, відсутність польських професійних контактів або необхідність швидко отримати дохід.

Це явище називають професійною декваліфікацією або неповною реалізацією навичок. Воно має подвійний наслідок. З одного боку, люди швидше знаходять роботу й починають підтримувати себе та економіку країни. З іншого боку, Польща недоотримує значну частину потенційної продуктивності, якщо інженер працює на простій фізичній роботі, медик не може практикувати, а спеціаліст у сфері технологій змушений залишатися поза професією.

Невикористаний потенціал і наступні виклики

Поліпшення доступу українців до кваліфікованої роботи могло б посилити вже наявний економічний ефект. Для цього важливі мовні курси, зрозумілі процедури визнання дипломів, професійна сертифікація та можливість швидше отримувати дозвільні документи. Не менш потрібними є програми перекваліфікації, консультації з працевлаштування й підтримка роботодавців, які готові інвестувати в адаптацію працівників.

Особливу роль відіграє польська мова. Навіть висококваліфікований фахівець може погодитися на простішу посаду, якщо не здатний вільно спілкуватися з клієнтами, колегами або державними установами. Мовна підтримка допомагає не тільки знайти кращу роботу, а й зменшує ризик професійної ізоляції та залежності від тимчасової зайнятості.

Ще один важливий напрямок стосується українських підприємців. Частина біженців відкриває у Польщі власні компанії, магазини, заклади харчування, сервісні та онлайн-проєкти. Такі підприємства створюють робочі місця, сплачують податки й пожвавлюють місцевий бізнес. Спрощений доступ до інформації, фінансування та консультацій може допомогти цим ініціативам перейти від виживання до стабільного зростання.

Варто також зважати на демографічний вимір. Українці працездатного віку підтримують ринок праці в країні, де роботодавці стикаються зі старінням населення та нестачею працівників. Якщо частина біженців залишатиметься в Польщі надовго, їхня інтеграція матиме значення не лише для поточного ВВП, а й для майбутнього розвитку міст, системи соціального страхування та споживчого ринку.

Разом із тим економічна інтеграція не відбувається автоматично. На неї впливають житлова ситуація, доступ до дитячих садків і шкіл, стабільність легального статусу, стан здоров’я та можливість возз’єднання родини. Для багатьох українок саме догляд за дітьми залишається причиною неповної зайнятості або вимушеної перерви в кар’єрі. Розвиток доступної інфраструктури догляду міг би збільшити кількість людей, готових працювати повний день.

Висновок звіту Deloitte для UNHCR полягає в тому, що українські біженці вже є важливою складовою польської економіки. Їхній внесок у 94 млрд злотих і рівень зайнятості 76% показують: українці не лише користуються ресурсами країни, а й створюють значну економічну цінність. Водночас Польща має можливість отримати ще більший результат, якщо допоможе людям працювати відповідно до їхньої освіти, досвіду та здібностей.

Для українців це означає шанс на професійне відновлення й стабільніше майбутнє. Для Польщі це можливість зміцнити ринок праці, підтримати темпи розвитку та ефективніше відповісти на демографічні виклики. Тому інтеграція українців є не лише гуманітарним завданням, а й довгостроковою економічною інвестицією.