Зоряна Білокрай
Захід має діяти рішучіше, якщо хоче зірвати головний розрахунок кремля у війні проти України. Йдеться про очікування росії, що тривала війна виснажить українське суспільство, послабить підтримку партнерів і змусить Київ погодитися на невигідні умови. Саме цей сценарій обговорювали колишній командувач армії США та директор ЦРУ Девід Петреус і колишній прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон під час дискусії на форумі YES, організованому фондом Віктора Пінчука в Києві цієї осені.
Їхня позиція зводиться до простого висновку: Україна має всі можливості витримати зиму, але для цього західні держави повинні перейти від обережної реакції до системної стратегії. Допомога не може обмежуватися одноразовими пакетами озброєнь або заявами про незмінну підтримку. Українській державі потрібні передбачувані рішення, довгострокове фінансування та політична воля партнерів використовувати всі доступні інструменти тиску на Росію.
«Україна витримає зиму»: Петреус і Джонсон про поразку сценарію РФ
Розрахунок кремля на зимовий період пов’язаний не лише з бойовими діями на фронті. Росія традиційно намагається перетворити холодну пору року на окремий фронт, атакуючи енергетичну інфраструктуру, житлові райони та об’єкти критичного забезпечення. Мета таких ударів — створити дефіцит електроенергії, тепла й води, посилити внутрішню напругу та переконати міжнародну аудиторію, що Україна нібито не здатна продовжувати опір.
Однак після попередніх опалювальних сезонів Україна стала значно краще підготовленою. Держава накопичує обладнання для швидкого ремонту мереж, розвиває розподілену генерацію, посилює захист енергетичних об’єктів і формує резерви необхідних ресурсів. Велику роль відіграють системи протиповітряної оборони, адже саме вони можуть не дозволити росії повторити масштаб руйнувань, на які агресор розраховує.
Петреус наголошує на важливості військової спроможності України. На його думку, партнери мають забезпечувати не лише окремі види техніки, а цілісну систему ведення війни: боєприпаси, розвідку, засоби далекого ураження, протиповітряну оборону, підготовку військових і ремонт озброєнь. Без комплексного підходу навіть сучасні системи не дадуть максимального ефекту, оскільки фронт потребує постійного постачання та узгодженого застосування різних засобів.
Три кроки Заходу для підтримки України
Перший крок — гарантувати стабільну військову допомогу. Україні потрібні не ситуативні рішення після чергової російської атаки, а чіткі графіки постачання на місяці вперед. Це стосується артилерійських боєприпасів, ракет для протиповітряної оборони, безпілотних систем, бронетехніки та засобів радіоелектронної боротьби. Окремим пріоритетом залишається посилення захисту неба над великими містами, промисловими районами та енергетичними вузлами.
Передбачуваність допомоги має не менше значення, ніж її обсяг. Українське командування повинно розуміти, якими ресурсами зможе користуватися під час планування операцій. Водночас стабільні поставки демонструють росії, що очікування на виснаження партнерів є помилковим. Саме тому західним урядам важливо ухвалювати рішення наперед, а не чекати погіршення ситуації на фронті.
Другий крок — посилити економічний і санкційний тиск на Росію. Обмеження мають не просто створювати політичні незручності для кремля, а реально зменшувати його здатність виробляти ракети, дрони, бронетехніку та боєприпаси. Для цього необхідно перекривати обхід санкцій через треті країни, контролювати постачання компонентів подвійного призначення та уважніше стежити за фінансовими потоками, які підтримують російську воєнну машину.
Водночас санкційна політика повинна бути довгостроковою. Якщо Москва бачить можливість швидкого повернення до попередніх економічних умов після тимчасового перемир’я, вона не має достатнього стимулу змінювати свою поведінку. Сильний тиск має тривати доти, доки росія не припинить агресію та не погодиться на справедливі умови миру.
Третій крок — зберегти політичну єдність і не допустити нав’язування Україні капітуляції під виглядом переговорів. Борис Джонсон неодноразово підкреслював, що мир не може означати винагороду для агресора. Якщо росія збереже захоплені території, отримає час для відновлення армії та уникне відповідальності, це створить небезпечний прецедент для всього світу. Такий результат не завершить конфлікт, а лише відкладе його новий етап.
Західним країнам важливо пояснювати власним громадянам, чому допомога Україні відповідає їхнім національним інтересам. Ідеться не лише про підтримку окремої держави, а про захист принципу, згідно з яким кордони не можуть змінюватися силою. Поразка України стала б сигналом для інших авторитарних режимів, що масштабна агресія може принести вигоду, якщо демократичний світ втомиться раніше, ніж жертва нападу.
Чому поразка російського сценарію залежить від стійкості партнерів
Кремль розраховує на кілька факторів одночасно: втому суспільств у країнах-партнерах, зміну політичних пріоритетів, суперечки між союзниками та зниження уваги до української теми. Російська пропаганда активно поширює тезу, що допомога Україні нібито є надто дорогою, а завершити війну можна швидким компромісом. Проте ці твердження ігнорують головне: нестабільний мир, нав’язаний силою, коштуватиме Європі значно дорожче, ніж підтримка української оборони зараз.
Стійкість України залежить від мужності її військових і цивільних, але також від рішень союзників. Допомога енергетичному сектору, підтримка бюджету, відновлення критичної інфраструктури, навчання військових і розвиток спільного виробництва озброєнь мають розглядатися як частини однієї політики. Такий підхід дозволить не лише пережити чергову зиму, а й створити умови для посилення української армії в перспективі.
Важливим чинником залишається моральна стійкість українців. Російські удари покликані переконати людей, що опір є безнадійним, а підтримка союзників — тимчасовою. Кожна успішна відповідь на атаки, кожне відновлене місто та кожна збережена енергетична потужність руйнують цю пропагандистську конструкцію. Україна вже довела, що здатна адаптуватися до надзвичайно складних умов.
Висновок Петреуса і Джонсона полягає в тому, що сценарій РФ не є неминучим. Росія може зазнати стратегічної поразки, якщо Україна отримає достатньо ресурсів для оборони, а західні держави не дозволять страху й політичній втомі визначати їхні рішення. Україна витримає зиму тоді, коли допомога партнерів буде швидкою, системною та достатньою для того, щоб агресор зрозумів: час працює не на нього.