Зоряна Білокрай
На Харківщині правоохоронці встановили особи ще п’ятьох військовослужбовців росії, яких підозрюють у причетності до розстрілу трьох українських військовополонених. За даними слідства, злочини сталися влітку 2024 року на території Вовчанського агрегатного заводу, який російські війська захопили під час наступу на півночі Харківської області. Українські захисники, які опинилися в полоні, були беззбройними та не становили безпосередньої загрози для російських військових.
Слідчі встановили не лише безпосередніх виконавців убивств, а й військовослужбовців, які, за версією правоохоронців, віддавали накази, передавали розпорядження та забезпечували конвоювання і охорону полонених. Усім п’ятьом росіянам заочно повідомили про підозру. Їхні дії розслідують як порушення законів і звичаїв війни, поєднане з умисним убивством військовополонених.
Як російські військові організували розстріли на заводі
За матеріалами кримінального провадження, на території Вовчанського агрегатного заводу перебували військовослужбовці 1-го мотострілецького батальйону 82-го мотострілецького полку 69-ї мотострілецької дивізії армії Російської Федерації. Саме серед представників цього підрозділу слідчі встановили осіб, які могли бути залучені до незаконного позбавлення життя українських військовополонених.
Перший епізод стався у червні 2024 року. Під час бойових дій у Вовчанську український військовослужбовець втратив орієнтацію та опинився на позиціях російських військ. Через чисельну перевагу противника і відсутність зброї він був змушений здатися в полон. За даними слідства, чоловіка допитували російські військові з позивними «Кот» та «Алтай».
Після допиту отриману інформацію, як стверджують правоохоронці, передали військовослужбовцю з позивним «Красавчік». Він доповів про ситуацію командиру батальйону Олегу Дорохову, який використовував позивний «Єнот». Слідство вважає, що саме командир віддав наказ убити полоненого, а «Красавчік» передав це розпорядження підлеглим.
Росіянин Сергій Тужилов із позивним «Алтай», якого вже засудили українським судом, запропонував відвести полоненого до контрольно-пропускного пункту на території підприємства. Там, за версією слідства, Георгій Тарнопольський із позивним «Кот» вистрілив українському військовополоненому в голову з автомата. Тужилов, як зазначають правоохоронці, у цей момент контролював територію поблизу місця страти та сприяв виконанню злочинного наказу.
Другий епізод стався на початку липня 2024 року. Під час боїв російські військові захопили ще двох українських захисників і доправили їх на агрегатний завод. Полонених, за даними розслідування, прив’язали до стовпів, після чого допитали. Жодних законних підстав для їхнього вбивства не існувало, адже статус військовополонених передбачає гуманне поводження та захист від насильства.
Після допиту командир батальйону «Єнот», як вважають слідчі, знову наказав убити полонених. Розпорядження передав «Красавчік». До виконання наказу, за матеріалами провадження, залучили «Алтая», «Кота», «Кобу» та «Вуду». Руслан Кабанов із позивним «Коба» та Владислав Борцов із позивним «Вуду», за версією правоохоронців, конвоювали українських військових, охороняли територію та контролювали обстановку навколо місця злочину.
Українських захисників завели до приміщення насосної станції. Саме там, як встановили слідчі, «Кот» та «Алтай» пострілами в потилицю вбили обох військовополонених. За повідомленням українських правоохоронних органів, розстріл відбувся 3 липня 2024 року. Тіла загиблих залишили на території підприємства, яке на той час перебувало під контролем російських підрозділів.
Кого підозрюють у вбивстві українських полонених
У межах розслідування правоохоронці встановили ролі кожного з п’ятьох російських військових. Олег Дорохов із позивним «Єнот» є командиром батальйону. Його підозрюють у тому, що він віддавав накази на розстріл українських військовополонених. Михайло Пасенко, відомий за позивним «Красавчік», за даними слідства, виконував роль посередника та передавав злочинні накази безпосереднім виконавцям.
Молодшого сержанта Георгія Тарнопольського із позивним «Кот» підозрюють у безпосередній участі у вбивствах. Слідчі вважають, що саме він стріляв у полонених під час першого та другого епізодів. Сергій Тужилов із позивним «Алтай», який також фігурує у справі, за версією правоохоронців, брав участь у допитах, супроводжував полонених і був одним із виконавців розстрілу.
Руслан Кабанов («Коба») та Владислав Борцов («Вуду»), за матеріалами слідства, не стріляли в українських військових, однак допомагали конвоювати їх і забезпечували охорону місця злочину. Правоохоронці наголошують, що роль кожного підозрюваного буде остаточно оцінена судом після розгляду всіх доказів. Наразі всі п’ятеро вважаються підозрюваними, а не засудженими.
Серед доказів, які допомогли відновити події на заводі, слідчі називають показання свідків, результати радіоперехоплень, матеріали огляду електронних пристроїв і відеозаписи, отримані за допомогою безпілотників. Поєднання цих даних дозволило реконструювати послідовність подій, визначити ланцюг передавання наказів і встановити ймовірні ролі російських військовослужбовців.
Окреме значення для розслідування мають свідчення тих, хто міг чути переговори російських військових або спостерігати за переміщенням полонених територією підприємства. Також правоохоронці аналізували дані про структуру підрозділу, командування та перебування конкретних військових на території Вовчанського агрегатного заводу в період, коли сталися розстріли.
Раніше один із фігурантів отримав довічний вирок
Сергій Тужилов із позивним «Алтай» уже постав перед українським судом. 24 вересня 2024 року, під час операції зі звільнення Вовчанського агрегатного заводу, його взяли в полон українські спецпризначенці разом з іншими російськими військовими. Під час досудового розслідування Тужилов визнавав свою участь у вбивствах, однак пояснював свої дії виконанням наказів командування. Також він просив вибачення у родичів загиблих захисників.
13 січня 2026 року Холодногірський районний суд Харкова визнав Тужилова винним у порушенні законів і звичаїв війни, поєднаному з умисними вбивствами українських військовополонених. Суд призначив йому покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Цей вирок став одним із прикладів притягнення до відповідальності російських військових за злочини проти українських захисників.
Вовчанський агрегатний завод тривалий час був одним із ключових районів бойових дій у місті. Підприємство складалося з великої кількості промислових будівель, підземних і технічних приміщень, що ускладнювало проведення штурмових дій та пошук військових. Під час операції зі звільнення заводу українські підрозділи зачищали десятки будівель і брали російських військовослужбовців у полон.
Українські правоохоронці продовжують збирати докази щодо всіх причетних до розстрілів. Встановлення п’ятьох підозрюваних дає змогу відтворити повний ланцюг командування — від віддання наказу до його виконання на місці. Надалі слідство має намір домогтися притягнення фігурантів до відповідальності, зокрема через процедуру спеціального досудового розслідування та заочного судового розгляду.
Розстріл військовополонених є грубим порушенням міжнародного гуманітарного права та воєнним злочином. Українська сторона наголошує, що російські військовослужбовці, які віддавали накази або брали участь у стратах, не можуть уникнути відповідальності через перебування на території росії чи тимчасово окупованих районах. Зібрані докази мають бути використані для встановлення всіх обставин загибелі українських захисників і покарання винних.