Російські «Шахеди» змінюють тактику: як вони обходять РЕБ

Російські ударні безпілотники продовжують змінювати підходи до навігації, намагаючись зменшити залежність від супутникових сигналів і підвищити стійкість до роботи українських засобів радіоелектронної боротьби. Новим елементом у цій тенденції стало застосування оптичної навігації на дронах «Герань-4» і «Герань-5». Така система дає змогу безпілотнику визначати власне місцеперебування за зображеннями земної поверхні, а не лише за даними супутникових систем.

Інформацію про це оприлюднив позаштатний радник президента з питань розвитку технологічних напрямів оборони Сергій «Флеш» Бескрестнов. За його словами, російські інженери інтегрують у далекобійні безпілотники додаткові засоби автономної навігації. Це свідчить про поступове ускладнення конструкції ударних дронів і пошук способів протидії українській системі ППО та РЕБ.

Як «Шахеди» можуть орієнтуватися за зображеннями місцевості

Принцип роботи оптичної навігації полягає у зіставленні двох типів зображень. Ще до запуску в пам’ять безпілотника завантажують фотографії або карти ділянок, над якими проходитиме маршрут. Під час польоту бортова камера фіксує реальну картинку під дроном, після чого програмне забезпечення порівнює її з попередньо підготовленими даними.

Якщо система розпізнає характерні об’єкти рельєфу, дороги, водойми, лінії забудови чи інші помітні елементи, вона може приблизно визначити координати апарата та скоригувати його курс. У такому разі безпілотник отримує можливість продовжувати рух навіть за відсутності стабільного сигналу супутникової навігації.

Ключова особливість полягає в тому, що дрон не обов’язково має постійно обмінюватися навігаційними даними із супутниками. Він використовує інформацію, яка вже збережена на борту, і доповнює її даними з оптичних сенсорів. За словами Сергія «Флеша», для базової роботи подібної системи можуть застосовуватися навіть звичайні супутникові знімки місцевості, якщо їхня якість і деталізація достатні для розпізнавання маршруту.

Водночас оптична навігація не є повністю автономною або безпомилковою. На її точність можуть впливати хмарність, туман, темний час доби, сніг, масштабні руйнування, пожежі та інші зміни ландшафту. Якщо реальна картина суттєво відрізняється від зображення, яке зберігається у пам’яті дрона, бортовій системі складніше правильно визначити положення апарата.

Чому нова система ускладнює роботу РЕБ

Радіоелектронна боротьба часто спрямована на порушення каналів супутникової навігації або зв’язку між безпілотником і системою керування. Коли апарат втрачає сигнал, він може збитися з маршруту, перейти у заздалегідь запрограмований режим або втратити здатність точно наближатися до визначеної цілі.

Оптичний спосіб орієнтування змінює цю логіку. Якщо дрон здатен самостійно зіставляти зображення місцевості, глушіння супутникового сигналу не обов’язково призведе до негайної втрати навігації. Безпілотник може продовжити політ за орієнтирами, які розпізнає його камера. Саме тому поява таких систем змушує переглядати традиційні підходи до протидії ударним апаратам.

Важливо, що оптична навігація не робить дрон невразливим. Вона лише прибирає одну з його потенційних залежностей — необхідність отримувати координати із супутникового сигналу. Для ефективного перехоплення все одно можуть застосовуватися радіолокаційні засоби, візуальне спостереження, акустичні системи, мобільні вогневі групи, зенітні комплекси та дрони-перехоплювачі.

Окремим викликом є те, що нова система може працювати разом із кількома іншими датчиками. У російських безпілотниках згадувалися магнітометри, оптико-електронні модулі та спеціальні польотні контролери. Поєднання різних джерел даних дає змогу створити багаторівневу навігацію, у якій відмова одного каналу не обов’язково призводить до повної втрати керованості.

Подібні рішення вже фіксували на безпілотниках «Молнія», V2U та «Ланцет». Тепер аналогічний підхід, за наявною інформацією, почали використовувати й на реактивних версіях «Герані». Це може пояснювати, чому такі апарати складніше нейтралізувати за допомогою засобів, які ефективно впливають на традиційні навігаційні модулі.

Що відомо про розвиток «Герані-4» і «Герані-5»

«Герань-4» та «Герань-5» розглядають як більш складні варіанти ударних безпілотників, які відрізняються від масових дронів-камікадзе не лише системою навігації. У повідомленнях про їхнє застосування згадувалися реактивна силова установка, оптико-електронний комплекс «Сусанін», магнітометр і оновлена бойова частина.

Застосування реактивного двигуна потенційно дає змогу збільшити швидкість польоту, однак водночас створює додаткові вимоги до системи наведення та роботи протиповітряної оборони. Швидкісна ціль залишає менше часу на виявлення, супровід і прийняття рішення про перехоплення. Саме тому автономна навігація для таких апаратів може мати особливе значення.

Повідомляється також, що нові бойові частини можуть бути призначені для ураження мостових конструкцій, опор ліній електропередач та інших об’єктів інфраструктури. Це вказує на спробу розширити перелік завдань, які російські військові покладають на безпілотники. Водночас конкретні можливості кожної модифікації можуть відрізнятися, а заявлені характеристики не завжди відображають реальну ефективність техніки.

За оцінкою Сергія «Флеша», у найближчій перспективі оптичні системи навігації можуть активніше встановлювати на безпілотники середньої та великої дальності, а також на дешеві крилаті ракети. Якщо ця тенденція підтвердиться, протиповітряній обороні доведеться одночасно протидіяти різним типам цілей: повільним апаратам, швидкісним реактивним дронам, ракетам і безпілотникам, які використовують комбіновані системи орієнтування.

Українська сторона вже адаптує підходи до боротьби з такими загрозами. За заявами керівництва держави, ефективність знищення звичайних російських «Шахедів» залишається високою, тоді як реактивні безпілотники перехоплювати складніше. Окрему роль у цьому напрямі можуть відігравати дрони-перехоплювачі, мобільні групи та розвиток засобів раннього виявлення.

Поява оптичної навігації демонструє, що протистояння безпілотників і РЕБ переходить у нову фазу. Росія намагається зробити ударні апарати менш залежними від зовнішніх сигналів, а Україна змушена розвивати комплексну систему протидії, яка не обмежується лише глушінням супутникової навігації. Успіх дедалі більше залежатиме від поєднання розвідки, швидкого виявлення, автоматизованого супроводу цілей і різних способів фізичного перехоплення.