росія не зможе керувати ЗАЕС — енергетик про вигоду розділення 50/50

Обговорення майбутнього Запорізької атомної електростанції знову вийшло на перший план медіапростору. Ключове питання — чи може окупаційна влада реально контролювати роботу ЗАЕС та яка від цього користь для України, якщо застосувати модель розподілу виробництва електроенергії 50/50. Такий підхід викликає як практичні, так і політичні дискусії, що впливають на безпеку енергопостачання та міжнародні переговори.

росія не зможе керувати ЗАЕС — енергетик про вигоду розділення 50/50

Енергетичний експерт Станислав Ігнатьєв прокоментував ідею розділити електроенергію ЗАЕС. На його думку, запропонована модель має як переваги, так і суттєві ризики, але головним чином вона послаблює можливість повного контролю з боку росії. За схемою 50/50 часткова автономія української сторони у прийнятті рішень щодо виробництва та розподілу електроенергії ускладнить односторонні маніпуляції з генерацією та постачанням. Це може стати важливим інструментом у довгостроковій стратегії відновлення енергетичної незалежності.

Експерт наголошує, що технічно реалізувати поділ ресурсів можливо за умови чітких процедур, незалежного моніторингу і міжнародних гарантій. Водночас необхідно врахувати ризики, пов'язані з безпекою об'єкта, фізичними пошкодженнями і можливими кібератаками. Саме тому модель 50/50 повинна супроводжуватися комплексом захисних заходів та прозорими механізмами контролю, які не дозволять перетворити станцію на поле для політичного шантажу.

Аргументи на користь і проти розділення

До ключових переваг розділення належать: послаблення монопольного впливу, збільшення прозорості операцій, а також можливість створення спільних комісій для оперативного вирішення технічних питань. За словами Станислава Ігнатьєва, поділ виробництва може захистити Україну від повного енергетичного шантажу, зменшивши ризик вимкнень у критичні періоди. Крім того, схема 50/50 може стати аргументом під час міжнародних переговорів про статус станції та вимогу забезпечення міжнародного контролю.

Проте існують і суттєві заперечення: по-перше, розділення ресурсів не вирішує проблему безпеки інфраструктури — фізичні атаки чи саботаж загрожують незалежно від власницьких відносин. По-друге, технічна інтеграція обох систем вимагає витрат і часу, а також ретельної координації між енергетиками з різних сторін. По-третє, без чітких міжнародних гарантій будь-яка домовленість може бути порушена на користь більш могутнього актора.

Економічна складова також неоднозначна: у короткостроковій перспективі 50/50 може знизити доходи держави від продажу електроенергії, але в довгостроковій — сприяти стабілізації енергомережі та запобігти широкомасштабним відключенням, що мають ще більші економічні наслідки.

Політичні та безпекові наслідки

Політичний вимір рішення про розподіл виробництва на ЗАЕС складний. З одного боку, модель 50/50 показує готовність до компромісів і може бути використана як тимчасовий механізм для зниження напруги. З іншого — вона може виглядати як поступка окупаційній владі, що підірве підтримку всередині країни. Тут вирішальною стає роль міжнародних організацій: наявність міжнародного моніторингу та юридичних гарантій робить будь-яку угоду більш безпечною і прийнятною для держави.

Щодо безпеки, ЗАЕС як об'єкт критичної інфраструктури потребує не лише технічних рішень, але й військово-дилогістичних заходів. Експерт підкреслює необхідність незалежних інспекцій, дистанційних систем моніторингу та швидких процедур реагування на інциденти. Без цього ризики, пов'язані з розділенням, можуть переважити потенційні вигоди.

Нарешті, будь-яка домовленість про розподіл електроенергії має бути частиною широкої політичної стратегії, що включає енергетичну модернізацію, диверсифікацію джерел та посилення енергетичної безпеки. Лише комплексний підхід дозволить перетворити тимчасові рішення на довгострокові переваги для держави.

У підсумку, думка Станислава Ігнатьєва очевидна: модель 50/50 має сенс як тактичний інструмент для зменшення ризику повного контролю росії над станцією, але її успіх залежить від технічних гарантій, міжнародного нагляду та узгоджених політичних кроків. Без цих елементів розділення може виявитися недостатньо ефективним або навіть небезпечним. Україна має зважити всі фактори, перш ніж ухвалювати рішення щодо долі ЗАЕС, і наполягати на прозорому механізмі, який захистить національні інтереси та безпеку громадян.