Reuters: путін назвав умову повернення до переговорів — передача решти Донбасу

Російський диктатор володимир путін може погодитися на відновлення переговорів щодо завершення війни проти України лише за умови передачі росії територій Донбасу, які нині контролюють українські сили. За інформацією Reuters, у Кремлі розглядають таку вимогу як ключову передумову для повернення до дипломатичного процесу.

Йдеться не лише про вже окуповані райони Донецької та Луганської областей, а й про ті частини Донбасу, які залишаються під контролем України. Саме їхня передача, за оцінками джерел, може бути представлена російському суспільству як головний результат війни та доказ нібито успішної політики кремля.

Яку умову висуває кремль

Російська сторона прагне домогтися, щоб будь-які майбутні переговори починалися з обговорення територіальних поступок з боку України. Фактично це означає вимогу погодитися на втрату земель, які українські військові продовжують утримувати попри тривалий наступ російської армії.

Для кремля Донбас має особливе політичне та пропагандистське значення. Російська влада багато років використовувала тему Донецької та Луганської областей для виправдання агресії проти України. Після початку повномасштабного вторгнення Москва оголосила окуповані українські території частиною росії, однак не змогла встановити повний контроль над ними.

Тому вимога передати решту Донбасу має подвійну мету. На міжнародному рівні кремль прагне отримати вигідну переговорну позицію, а всередині росії — створити образ перемоги. Навіть часткове досягнення заявлених цілей Москва може спробувати подати як виконання обіцянок, які російське керівництво давало своїм громадянам.

Водночас така позиція свідчить, що росія не готова обговорювати завершення війни на основі принципу відновлення територіальної цілісності України. Замість цього кремль намагається закріпити наслідки агресії та домогтися їхнього політичного визнання або фактичного прийняття.

Чому ця вимога важлива для путіна

Російське керівництво опинилося перед складним завданням: пояснити суспільству, заради чого були здійснені масштабна мобілізація, багаторічні військові витрати та значні людські втрати. Для путіна будь-яка угода має виглядати не як компроміс чи відступ, а як результат перемоги росії.

Передача Україні або збереження за нею територій, які Москва вважає своїми цілями, суперечила б пропагандистським заявам російської влади. Саме тому кремль може наполягати на тому, щоб переговорний процес починався з максимально жорстких умов. Такий підхід дозволяє російському керівництву демонструвати прихильникам, що воно нібито не відмовляється від поставлених завдань.

Однак вимога щодо всього Донбасу може бути не лише остаточною метою, а й стартовою позицією для торгу. Росія може використовувати її для того, щоб згодом вимагати поступок у питаннях безпеки, міжнародних гарантій, санкцій, чисельності українських Сил оборони та зовнішньополітичного курсу Києва.

Таким чином, територіальне питання може стати лише частиною ширшого пакета вимог. Москва зацікавлена не просто в контролі над окремими районами, а у формуванні умов, за яких Україна була б обмежена у можливості самостійно визначати власне майбутнє.

Потенційне повернення до переговорів у такому форматі не означало б автоматичного наближення до миру. Навпаки, це могло б стати спробою росії використати дипломатію для досягнення цілей, яких їй не вдалося повністю досягти військовим шляхом.

Якою може бути реакція України

Для України вимога передати території Донбасу є неприйнятною, оскільки фактично означає легалізацію результатів російської агресії. Українська позиція традиційно ґрунтується на необхідності відновлення територіальної цілісності, гарантування безпеки та недопущення повторення нападу.

Будь-які домовленості, укладені під тиском і без надійних механізмів контролю, можуть створити лише тимчасову паузу. Росія вже демонструвала готовність використовувати перемир’я для перегрупування військ, накопичення ресурсів і підготовки нових наступальних операцій. Саме тому Київ та його партнери мають оцінювати не лише сам факт припинення вогню, а й довгострокові наслідки можливих домовленостей.

Окремим питанням залишаються гарантії безпеки. Якщо переговори відбуватимуться на умовах, які передбачають територіальні поступки України, Київ вимагатиме чітких міжнародних зобов’язань щодо недопущення нової агресії. Без таких гарантій відмова від частини територій може не принести стабільності, а навпаки — створити передумови для наступної війни.

Для української влади також важливо зберегти підтримку суспільства. Рішення про території, безпеку та умови припинення бойових дій не можуть ухвалюватися виключно під зовнішнім тиском. Будь-який переговорний процес має враховувати інтереси громадян, права людей на окупованих територіях та необхідність притягнення агресора до відповідальності.

Заяви про можливу готовність путіна повернутися до переговорів за умови передачі решти Донбасу демонструють, наскільки далекими залишаються позиції Москви та Києва. Росія прагне використати переговори для закріплення територіальних здобутків і отримання політичної вигоди, тоді як Україна зацікавлена у справедливому та тривалому мирі.

У підсумку майбутнє дипломатичного процесу залежатиме від ситуації на фронті, рівня міжнародної підтримки України та здатності партнерів протистояти спробам кремля нав’язати ультимативні умови. Повернення до переговорів можливе лише тоді, коли дипломатія не буде інструментом шантажу, а стане шляхом до реального припинення агресії та гарантування безпеки України.