Путін у розмові з Трампом звинуватив Україну у зриві мирних переговорів — ISW

Російський диктатор володимир путін використав телефонну розмову з президентом США Дональдом Трампом 9 жовтня, щоб безпідставно звинуватити Україну у відсутності прогресу в мирних переговорах. Водночас росія, як і раніше, не демонструє готовності до конструктивного діалогу та не погоджується на реальні поступки, необхідні для припинення війни.

Аналітики Інституту вивчення війни зазначають, що така риторика кремля відповідає давно сформованій інформаційній тактиці Москви. Російське керівництво намагається представити Україну стороною, яка нібито блокує дипломатичне врегулювання, хоча саме росія продовжує висувати максималістські вимоги та відмовляється обговорювати умови, здатні привести до тривалого миру.

За оцінкою експертів, путін прагнув сформувати у Трампа враження, що Москва начебто зацікавлена у припиненні бойових дій, але не може досягти домовленостей через позицію Києва. Подібні заяви дають кремлю можливість уникати відповідальності за продовження війни та водночас перекладати провину за відсутність переговорного прогресу на Україну.

Як кремль намагається вплинути на переговорний процес

Російська влада неодноразово заявляла про готовність до переговорів, однак на практиці трактує переговорний процес як інструмент політичного тиску. Москва прагне не стільки домовитися про припинення вогню, скільки нав’язати умови, які обмежили б суверенітет України, її оборонні можливості та право самостійно визначати зовнішньополітичний курс.

Звинувачення України у зриві переговорів є частиною ширшої кремлівської кампанії. Її мета полягає у тому, щоб переконати міжнародну аудиторію: росія нібито робить усе можливе для досягнення миру, тоді як українська влада начебто відмовляється від компромісів. Насправді запропоновані Москвою умови часто передбачають односторонні поступки з боку Києва без відповідних гарантій безпеки та без механізмів, які могли б запобігти повторному вторгненню.

Важливо також враховувати, що російська армія продовжує вести бойові дії, завдавати ударів по українських містах і критичній інфраструктурі. У такій ситуації заяви про прагнення до миру не супроводжуються діями, які могли б підтвердити серйозність намірів кремля. Відсутність припинення атак і готовності до перевірюваного перемир’я свідчить про те, що дипломатична риторика використовується паралельно з військовим тиском.

На думку аналітиків, путін може розглядати контакти з американським керівництвом як спосіб послабити міжнародну підтримку України. Якщо Вашингтон переконають у тому, що Київ нібито є головною перешкодою для миру, це може створити додатковий тиск на українську владу та підштовхнути її до небезпечних поступок.

Чому заяви путіна не означають готовності до миру

Конструктивні переговори передбачають готовність обох сторін шукати взаємоприйнятні рішення, дотримуватися домовленостей і відмовлятися від вимог, несумісних із принципами суверенітету та територіальної цілісності. Росія ж продовжує наполягати на підході, за якого Україна має погодитися на умови кремля ще до початку повноцінного діалогу.

Саме тому експерти закликають оцінювати не окремі заяви російського керівництва, а сукупність його дій. Показовими є не лише слова путіна під час телефонних розмов, а й рішення російського військово-політичного керівництва, інтенсивність атак, характер ультиматумів і готовність або неготовність Москви виконувати навіть обмежені домовленості.

Російська пропаганда часто використовує поняття «мирні переговори» для досягнення зовнішньополітичних цілей. Кремль може демонструвати формальну відкритість до діалогу, водночас висуваючи такі вимоги, які заздалегідь роблять компроміс неможливим. У результаті Москва отримує змогу заявляти, що переговори нібито зірвала інша сторона, хоча реальна причина полягає у небажанні росії відмовлятися від загарбницьких планів.

Окремим елементом цієї стратегії є спроба розділити Україну та її міжнародних партнерів. Звинувачуючи Київ у «неготовності до миру», російська влада розраховує посіяти сумніви серед західних суспільств і політиків. Кремлю важливо створити враження, що підтримка України перешкоджає завершенню війни, хоча саме військова, фінансова та політична допомога демократичних держав допомагає Києву захищатися від агресії.

Які наслідки може мати така риторика

Заяви, озвучені під час розмови путіна з Трампом, можуть стати частиною подальшої боротьби за вплив на переговорний порядок денний. Росія прагнутиме нав’язати власну версію причин війни та перекласти відповідальність за її продовження на Україну. Водночас українська сторона зацікавлена у справедливому та стійкому мирі, який не створюватиме умов для нової агресії.

Для Києва принципово важливо, щоб будь-які переговори не перетворилися на механізм легалізації російської окупації. Потенційна угода має враховувати питання безпеки, повернення незаконно захоплених територій, обміну полоненими, повернення депортованих українців і відповідальності за воєнні злочини. Без розв’язання цих питань припинення бойових дій може виявитися лише тимчасовою паузою перед новим наступом.

Оцінка ISW свідчить, що кремль продовжує використовувати дипломатичні контакти не як шлях до реального компромісу, а як інструмент інформаційної та політичної війни. Путін намагається переконати партнерів України, що саме Київ відповідальний за відсутність домовленостей, проте фактична поведінка росії демонструє інше.

Подальший розвиток переговорного процесу залежатиме від того, чи зможуть Сполучені Штати та інші партнери України відокремити реальні мирні ініціативи від кремлівської маніпуляції. Будь-які заяви про дипломатичну готовність росії мають супроводжуватися конкретними кроками: припиненням атак, відмовою від ультиматумів і готовністю до домовленостей, які гарантуватимуть Україні безпеку та збереження її незалежності.