«Повернення маси»: чому Європа не готова до війни після революції дронів

Європа опинилася перед новою реальністю, у якій традиційні уявлення про сучасну війну більше не відповідають дійсності. Революція дронів змінила не лише тактику на полі бою, а й вимоги до промисловості, армійського управління, підготовки особового складу та швидкості ухвалення рішень. Міністр оборони України у 2019–2020 роках Андрій Загороднюк в інтерв’ю Radio NV пояснив, чому європейські держави не можуть швидко підготуватися до масштабної війни в умовах, коли технології змінюють характер збройного протистояння швидше, ніж встигають адаптуватися державні системи.

Головна проблема полягає в тому, що європейські армії тривалий час розвивалися за логікою обмежених конфліктів, миротворчих операцій і високотехнологічних, але відносно коротких кампаній. Війна нового типу вимагає іншого підходу. Йдеться про великі запаси боєприпасів, здатність швидко виробляти озброєння, розгалужену систему мобілізації, стійку логістику та готовність діяти в умовах постійного спостереження з повітря.

«Повернення маси»: чому кількість знову має значення

Упродовж останніх десятиліть західні країни робили ставку на якість, точність і технологічну перевагу. Передбачалося, що невелика кількість надсучасної техніки зможе компенсувати чисельну перевагу противника. Однак повномасштабна війна продемонструвала: високоточна зброя залишається надзвичайно важливою, але сама по собі не вирішує всіх завдань. На полі бою потрібні тисячі безпілотників, значні обсяги артилерійських боєприпасів, засоби радіоелектронної боротьби, системи протиповітряної оборони та резерв техніки.

Саме це можна назвати поверненням маси. Йдеться не про відмову від технологій, а про поєднання інновацій із масштабом. Дрон за відносно невелику суму може знищити або вивести з ладу значно дорожчу ціль. Через це армія має бути спроможною не лише закуповувати складні комплекси, а й постійно поповнювати запаси простих, дешевих і швидко вироблюваних систем.

Європейська оборонна модель виявилася неготовою до такого темпу витрат. Виробничі лінії багатьох підприємств працюють за довгостроковими контрактами, а перехід до серійного випуску військової продукції потребує часу, інвестицій і політичної волі. Навіть за наявності коштів неможливо миттєво створити нові заводи, навчити персонал, налагодити постачання компонентів і гарантувати стабільне виробництво.

Революція дронів змінила поле бою

Безпілотники стали одним із головних символів сучасної війни. Вони виконують розвідувальні завдання, коригують артилерійський вогонь, атакують бронетехніку, знищують укріплення та контролюють переміщення військ. Важливо й те, що дрони створюють прозоре поле бою: приховати техніку, командні пункти або переміщення підрозділів набагато складніше.

Це змінює вимоги до кожного елемента військової системи. Підрозділи повинні мати власні засоби розвідки, захист від ворожих безпілотників і можливість оперативно передавати дані командуванню. Солдатам потрібні нові навички, офіцерам — розуміння цифрового управління, а промисловості — здатність постійно оновлювати конструкції відповідно до досвіду, отриманого безпосередньо на фронті.

Ключова особливість дронової війни — надзвичайно короткий цикл інновацій. Те, що було ефективним кілька місяців тому, може втратити перевагу після появи нової системи радіоелектронної боротьби або модернізованого безпілотника. Виробник має не просто створити продукт, а забезпечити його швидке вдосконалення. Для бюрократичних оборонних структур, де розробка та закупівля техніки можуть тривати роками, це серйозний виклик.

Український досвід показує, що ефективна оборонна інновація часто виникає на стику армії, приватного бізнесу, інженерних команд і волонтерських ініціатив. Така модель дає змогу швидко тестувати рішення, відкидати невдалі зразки та масштабувати те, що працює. Європейські країни мають значні технологічні й фінансові можливості, але їм необхідно зробити власні оборонні системи гнучкішими.

Чому Європа не може підготуватися швидко

На думку Андрія Загороднюка, проблема не зводиться лише до нестачі зброї. Європа стикається із системними обмеженнями, які накопичувалися роками. Після завершення холодної війни багато держав скоротили армії, зменшили запаси боєприпасів і перенесли частину оборонного виробництва за межі континенту. У результаті з’явилася ситуація, коли політичні рішення про посилення оборони ухвалюються швидше, ніж промисловість може виконати замовлення.

Окремою проблемою є розпорошеність європейського оборонного ринку. Країни використовують різні стандарти, типи техніки, системи зв’язку та процедури закупівель. Це ускладнює спільне виробництво, ремонт і забезпечення військ. Для масштабної війни потрібна сумісність, але її неможливо створити за кілька місяців.

Не менш важливим є питання людського ресурсу. Сучасна армія потребує не тільки професійних військових, а й підготовленого резерву, фахівців із кібербезпеки, операторів безпілотників, інженерів, техніків та логістів. Багато європейських держав не мають достатньо розвиненої системи військової підготовки населення. У разі різкого загострення це може стати слабкою ланкою, адже техніка без навченого персоналу не створює реальної оборонної спроможності.

Ще один фактор — політична культура. Суспільства, які тривалий час жили в умовах миру, не завжди готові до тривалих оборонних витрат, обмежень і необхідності перебудови економіки. Війна вимагає стратегічного планування на десятиліття, тоді як політичні цикли часто обмежені кількома роками. Через це уряди можуть відкладати непопулярні рішення, навіть якщо військові ризики вже очевидні.

Для Європи висновок із революції дронів полягає не в тому, що традиційна зброя втратила значення. Навпаки, без танків, артилерії, ракет, авіації, протиповітряної оборони та надійної логістики безпілотники не можуть забезпечити перемогу. Але тепер усі ці компоненти мають працювати в єдиній цифровій системі, де дані передаються швидко, рішення ухвалюються оперативно, а виробництво здатне реагувати на зміни майже в реальному часі.

Європейська безпека залежатиме від того, чи зможуть держави перейти від декларацій до практичної підготовки. Потрібні довгострокові оборонні бюджети, спільні стандарти, резерви озброєння, нова промислова політика та тісніша взаємодія з країнами, які вже мають досвід війни нового покоління. Україна в цьому процесі є не лише державою, що потребує підтримки, а й джерелом важливих уроків для всієї Європи.

Повернення маси означає повернення відповідальності за масштаб війни: армія має бути готовою не тільки до першого удару, а й до тривалого протистояння. Революція дронів зробила поле бою швидшим, прозорішим і технологічнішим, але водночас нагадала про базовий принцип оборони — перемогу забезпечує не одна інновація, а спроможність держави системно виробляти, навчати, постачати й адаптуватися. Саме цього Європі нині бракує найбільше.