Не для блекаутів і морозів: що не так із тролейбусами, які хоче закупити Київ

Поділитися цією новиною в Facebook Поділитися цією новиною в Twitter Поділитися цією новиною в Twitter

Коли столиця оголошує про нові закупівлі, очікування прості: безпека поїздок, надійність у складних умовах і розумні витрати. Однак плановане поповнення парку тролейбусів у Києві викликає більше запитань, ніж відповідей, особливо на тлі енергетичної кризи та частих блекаутів і суворих морозів. Аналіз технічних характеристик, умов експлуатації та умов закупівлі показує ризики, які можуть обернутися як зниженням якості послуг, так і додатковими витратами для міста та мешканців.

Не для блекаутів і морозів: що не так із тролейбусами, які хоче закупити Київ

Оголошення про купівлю нового електротранспорту під час енергетичної кризи виглядає логічно з точки зору екології та експлуатаційних витрат. Проте конкретні моделі, які пропонуються до закупівлі, мають конструктивні й експлуатаційні обмеження. По-перше, багато сучасних тролейбусів розраховані на стабільну роботу від контактної мережі без значного автономного ходу. У разі блекауту або пошкодження контактної мережі такі машини можуть зупинятися, залишаючи пасажирів у незручних і потенційно небезпечних умовах.

По-друге, вимоги до роботи в зимових умовах часто ігноруються: системи опалення, підігріву дверей, батареї, що деградують на морозі, — все це впливає на безперебійну роботу в періоди сильних морозів. Якщо закупівля не передбачає тестування у низьких температурах і гарантій на автономні системи, місто отримає транспорт, який не готовий до реалій клімату та енергетичної нестабільності.

Технічні недоліки та ризики експлуатації

Основні технічні недоліки, які потребують уваги під час тендеру і експлуатації: відсутність повноцінного автономного ходу (резервних батарей великої ємності), слабке утеплення салону, недостатня потужність систем опалення, відсутність можливості швидкого підзаряджання на маршруті та низька ремонтопридатність конструкції. Усі ці фактори збільшують ризик простоїв і підвищують експлуатаційні витрати.

Крім технічних питань, є ризики, пов'язані з логістикою та сервісом: чи є в місті достатня кількість сервісних центрів, чи доступні запчастини, як швидко можна провести ремонт у випадку аварії. Відсутність локальної підтримки призводить до залежності від імпортних комплектуючих, що збільшує час і вартість ремонту під час кризи.

Альтернативи та рекомендації для міста

Міській владі варто вимагати від виробників та постачальників низку критичних умов у технічному завданні: наявність автономного ходу не менше певної кількості кілометрів, перевірки на морозостійкість, системи резервного опалення, можливість швидкої зарядки на зупинках або депо. Також важливо закласти у договори гарантійне обслуговування та навчання місцевих бригад сервісу.

Розумною альтернативою може бути комбінований підхід: закупівля частини тролейбусів із потужними батареями для автономної роботи на ділянках без контактної мережі та інвестування в відновлювані джерела енергії для депо, що зменшить вразливість до енергетичної кризи. Також варто розглянути капітальний ремонт контактної мережі та інфраструктури, що дозволить забезпечити стабільну роботу електротранспорту навіть у складних умовах.

Нарешті, прозорість закупівлі і громадський контроль мають стати пріоритетом. Публічні технічні специфікації, відкриті тести в реальних умовах, можливість участі незалежних експертів і представників громадськості допоможуть уникнути помилок і забезпечити, щоб нові тролейбуси служили киянам надійно й ефективно, а не виявилися дорогим і вразливим рішенням під час наступного блекауту або холодного зимового періоду.