«Найгірший тиждень» для України — «золотий час» для трейдерів: хто і як розвів Енергоатом на 2 млрд під обстрілами

Поділитися цією новиною в Facebook Поділитися цією новиною в Twitter Поділитися цією новиною в Twitter

Новий скандал у державній енергетичній компанії викликав хвилю питань щодо механізмів ринку та можливого інсайдерського змову. На фоні обстрілів та руйнувань інфраструктури, коли країна бореться за стабільність електропостачання, з'явилися твердження про те, що низка угод та торгових операцій призвела до втрат розміром близько 2 млрд гривень. Це не просто фінансова історія — це виклик державному управлінню, довірі до Енергоатом і безпеці енергосистеми.

«Найгірший тиждень» для України — «золотий час» для трейдерів: хто і як розвів Енергоатом на 2 млрд під обстрілами

Складні умови роботи під час повітряних обстрілів створили можливості для маніпуляцій на енергоринку. За свідченнями джерел, певні учасники ринку використовували інформаційну асиметрію та знання про стан генерації і ланцюги поставок, щоб укласти контракти на невигідних для держави умовах. Основні схеми включали штучне завищення цін під час дефіциту, продаж ресурсів за двосторонніми договорами за заниженими або завищеними умовами та використання «фінансових інструментів» для приховування реальних потоків коштів. В результаті такі операції змогли призвести до втрат близько 2 млрд гривень, що стало можливим завдяки поєднанню зовнішніх обставин і внутрішніх недоліків системи.

Підозри та механізм схем

Аналіз доступних даних дозволяє виділити кілька ключових моментів. По-перше, існували угоди на балансуючому ринку та двосторонні контракти, в яких трейдери отримували інформацію про планові відключення та стан блоків раніше за інших. По-друге, низка транзакцій проходила через пов'язані між собою юридичні особи, що ускладнювало відстеження кінцевих бенефіціарів і створювало вікно для виведення коштів. По-третє, під час режиму надзвичайних подій, коли державна компанія фокусувалася на відновленні енергопостачання і захисті мереж, контрольні процедури були ослаблені, що дозволило маніпулювати контрактними умовами без оперативного втручання з боку контролюючих органів. Саме в таких умовах «золотий час» для недобросовісних учасників перетворився на реальну фінансову вигоду.

Не менш важливим є питання ролі керівництва та контролю. Слабка внутрішня аудиторська служба, низька прозорість торгів і затримки з публікацією ключових показників створили сприятливе поле для зловживань. Коли державна установа працює під тиском бойових дій, ризики корупції зростають, якщо немає прозорих механізмів та швидкого реагування з боку правоохоронних органів.

Хто має відповідати і що далі

Відповідальність лежить на кількох рівнях: зовнішні трейдери і їхні посередники, внутрішні службовці, які могли сприяти або не помічати сумнівні операції, а також на системі державного контролю — від регулятора ринку до правоохоронних органів. Необхідні оперативні розслідування з боку СБУ, НАБУ та Антимонопольного комітету, фінансові перевірки і заморожування підозрілих рахунків. Водночас важливим є не просто покарання, а запровадження низки реформ: прозорі електронні торги, жорсткіші правила щодо пов'язаних осіб, обов'язкова публічність контрактів і швидкі аудит-процедури у надзвичайних ситуаціях.

Політичні наслідки також відчутні. Скандал підриває довіру громадян до здатності держави захищати стратегічні активи під час кризи. Це може стати приводом для політичних атак, посилення контролю з боку парламенту та зміни в менеджменті галузі. Однак потрібен збалансований підхід: рішучі дії стосовно винних і, водночас, гарантії стабільності роботи енергосистеми, щоб уникнути додаткових ризиків для населення та війської інфраструктури під час бойових дій.

У підсумку, розслідування має встановити факти, а держава — відновити механізми, які не дозволяють використовувати кризу як можливість для збагачення. Лише поєднання юридичних санкцій, управлінських реформ та підвищення прозорості зробить так, щоб у майбутньому ситуації типу «золотого часу для трейдерів» під час обстрілів не повторювалися, а Енергоатом і інші державні компанії могли ефективно забезпечувати енергетичну безпеку країни.