Тихон Гулевичук
Колишній футболіст національної збірної України, київського «Динамо» та луцької «Волині» Роман Максимюк загинув, захищаючи Україну від російських окупантів. Спортсмен добровільно приєднався до лав Збройних сил України після початку повномасштабного вторгнення. Його життя обірвалося на фронті, а звістка про загибель стала болючою втратою для родини, друзів, побратимів і всієї футбольної спільноти.
Максимюк служив у складі 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ. Восени 2022 року він зробив свідомий вибір стати на захист держави та українського народу. Колишній професійний футболіст, який свого часу виходив на поле у формі провідних клубів України, після початку великої війни присвятив себе військовій службі.
Востаннє Роман Максимюк виходив на зв’язок із рідними 30 січня 2025 року. Після цього його вважали зниклим безвісти. Родина не припиняла пошуків і тривалий час жила надією отримати добру звістку. Рідні, друзі та небайдужі люди намагалися встановити місце перебування військовослужбовця, очікуючи на його повернення.
Однак результати ДНК-експертизи підтвердили загибель захисника. Для сім’ї ця звістка стала надзвичайно тяжким ударом, адже майже рік близькі жили між надією та невідомістю. Дружина Романа, Віра Максимюк, повідомила про трагедію та подякувала всім, хто допомагав розшукувати її чоловіка.
Рідні вшанували пам’ять захисника
Дружина футболіста зазначила, що родина довго вірила у можливість повернення Романа додому. За її словами, цей період був сповнений молитов, очікування та постійної тривоги. Остаточне підтвердження загибелі принесло біль, але водночас поклало край виснажливій невизначеності, у якій перебували близькі військового.
Віра Максимюк закликала всіх, хто знав її чоловіка, пам’ятати його не лише як спортсмена чи військовослужбовця. Для родини він був люблячим чоловіком, батьком, сином і другом. За життя Роман залишався людиною, яку поважали за характер, відданість справі та готовність підтримати інших.
Історія Максимюка нагадує, що за кожним повідомленням про загиблого воїна стоїть доля конкретної людини, її родина, мрії та професійний шлях. Українські спортсмени, які стали до лав Сил оборони, продовжують захищати країну на передовій, використовуючи силу, витримку та командний дух уже не на футбольному полі, а в боротьбі за свободу.
Футбольний шлях Романа Максимюка
Роман Максимюк народився 14 червня 1974 року в селищі Битків Івано-Франківської області. Професійну кар’єру він розпочав у 1991 році у складі «Прикарпаття». Молодий півзахисник швидко заявив про себе завдяки працездатності, техніці та вмінню діяти на різних позиціях у середині поля.
У різні роки футболіст виступав за київський ЦСКА, петербурзький «Зеніт», київське «Динамо», «Дніпро», луцьку «Волинь» та одеський «Чорноморець». Також у його кар’єрі були команди з Казахстану — «Атирау» та «Казахмис». Закордонний етап став важливою частиною професійного шляху спортсмена, а виступи в Україні принесли йому найбільше визнання серед уболівальників.
У 1999 році Максимюк у складі «Зеніта» став володарем Кубка росії. Після повернення до України він приєднався до київського «Динамо» та разом із командою здобув чемпіонський титул і Кубок України у 2000 році. Цей період став одним із найпомітніших у його клубній кар’єрі.
Виступаючи за «Дніпро», футболіст двічі виборював бронзові медалі чемпіонату України — у 2001 та 2004 роках. Максимюк вирізнявся дисциплінованою грою, високою фізичною витривалістю та професійним ставленням до футболу. Його кар’єра тривала багато років і охопила виступи на найвищому рівні українського клубного чемпіонату.
У період із 1998 до 2002 року Роман Максимюк провів п’ять матчів за національну збірну України. Для будь-якого футболіста виклик до головної команди країни є важливим досягненням, а участь у збірній стала підтвердженням його майстерності та внеску в український футбол.
Після завершення кар’єри
Завершивши виступи як гравець, Максимюк не залишив футбол. Він працював тренером і передавав власний досвід молодшим спортсменам. У 2017 році очолював футбольний клуб «Тернопіль». Останні роки до початку повномасштабної війни колишній футболіст жив у Луцьку, де залишався близьким до футбольного середовища.
Для українського спорту Роман Максимюк залишиться не лише колишнім гравцем «Динамо», «Дніпра», «Волині» та збірної України. Він стане прикладом людини, яка в найважчий для держави час не залишилася осторонь і добровільно стала на захист Батьківщини.
Пам’ять про Романа Максимюка зберігатиметься у його родині, серед побратимів, друзів, колег і вболівальників. Його спортивні здобутки є частиною історії українського футболу, а мужність на військовій службі — частиною новітньої історії боротьби України за незалежність.