Кияни падають, влада звітує: як і хто насправді прибирає тротуари в Києві

Зима і рання весна традиційно виявляють проблеми, про які говорять не лише в меріях і пресрелізах, а й звичайні мешканці: слизькі тротуари, травми та незадоволені суспільні очікування. Між офіційними звітами про роботу служб і реальністю на вулицях Києва часто виникає прірва, у якій опиняються найвразливіші пішоходи. Ця стаття аналізує, хто насправді прибирає тротуари, які механізми контролю існують і чому Кияни падають навіть тоді, коли влада звітує.

Що відбувається на вулицях Києва

Щоденні повідомлення про падіння на слизьких ділянках міста стали майже рутинними. Проблема має кілька вимірів: недосконалі комунікації між службами, обмежені ресурси на місцях та відсутність чіткого механізму відповідальності. У багатьох районах прибирання тротуарів залишається фрагментарним — великі вулиці та центри отримують пріоритет, тоді як житлові масиви та внутрішні двори часто залишаються без належного догляду. В результаті значна частина мешканців змушена ризикувати здоров'ям, виходячи на прогулянку або вирушаючи на роботу.

Окремий аспект — стан інфраструктури. Тріщини, вузькі бордюри, незручні підйоми і недостатнє освітлення погіршують ситуацію, адже навіть якісно очищений тротуар може стати небезпечним через непридатні технічні рішення. Без системного підходу до ремонту й модернізації пішохідних зон проблема буде повторюватись щороку.

Хто відповідає за прибирання тротуарів

Офіційно за прибрання тротуарів у Києві відповідають кілька гравців: комунальні підприємства, балансоутримувачі об’єктів і приватні підрядники. На практиці ж розподіл повноважень нерідко буває неясним. Місцева влада та мерія Києва звітують про вивезення снігу і обробку доріг, але повсякденне очищення тротуарів — зона відповідальності районних лінійників, ОСББ і навіть власників прилеглих територій. Це створює правову і оперативну плутанину: коли трапляється падіння, невідомо, з кого вимагати компенсацію або пояснень.

Ще одна проблема — якість контрактів із підрядниками. Часто договори укладаються за формальною ознакою, без чіткого переліку робіт, контрольних точок та штрафних санкцій. Через це послуги можуть виконуватися неякісно або з затримками. Відсутність прозорих електронних реєстрів і відкритої звітності ускладнює громадський контроль і робить неможливим швидке реагування на проблемні ділянки.

Як змінити ситуацію: пропозиції й контроль

Щоб розірвати цикл «звіти — реальність», необхідні конкретні кроки. По-перше, слід впровадити єдину електронну платформу моніторингу робіт із прибирання й обробки тротуарів, де в режимі реального часу відображатимуться ділянки, відповідальні виконавці та терміни виконання. Громадяни повинні мати змогу повідомляти про проблемні місця через мобільні додатки й отримувати зворотний зв'язок.

По-друге, потрібно переглянути систему контрактів: ввести ясні KPI, штрафи за невиконання та бонуси за якість. Це стимулюватиме підрядників не лише виконувати мінімум, а дбати про безпеку пішоходів. Крім того, необхідно посилити роль райдержадміністрацій у координації робіт між комунальними службами й ОСББ, щоб уникнути дублювання зусиль і «сірих зон» відповідальності.

По-третє, варто інвестувати в попереджувальні заходи: освітлення пішохідних зон, благоустрій і модернізація бордюрів, установка піщано-сольових пунктів у проблемних мікрорайонах. Профілактика травматизму завжди дешевша і ефективніша, ніж виправлення наслідків.

Нарешті, ключову роль має відігравати громадськість. Поширення інформації, ініціативи ОСББ і місцевих активістів, а також публічний контроль за виконанням планів робіт зроблять процес прозорішим. Якщо влада звітує, вона має демонструвати не лише цифри, а й реальні результати на карті міста — там, де ходять люди.

Проблема слизьких тротуарів у Києві — не лише питання техніки й бюджетів, це показник того, наскільки система керування містом здатна забезпечити базову безпеку громадян. Реформи у сфері комунальних служб, прозорість контрактів і активна участь громади можуть зменшити кількість травм і відновити довіру до тих, хто звітує про свою роботу. Врешті-решт, мова йде про те, щоб слова про очищення вулиць відповідали дії, а не залишались формальною відпискою в звіті.