ISW розвінчав заяви путіна на Валдайському форумі про «успіхи» РФ

Російський диктатор володимир путін вчергове заявив про нібито значні «досягнення» армії РФ на фронті в Україні у вересні 2026 року. Однак оцінки, наведені Інститутом вивчення війни 2 жовтня, не підтверджують оптимістичну картину, яку намагався представити кремль. Аналітики наголошують: російська пропаганда традиційно перебільшує масштаби просування військ, замовчуючи високу ціну таких дій і відсутність стратегічного перелому.

Під час виступу на Валдайському форумі путін говорив про «успішний» розвиток подій на полі бою та намагався переконати аудиторію, що російські війська нібито впевнено реалізують поставлені завдання. Подібні заяви є частиною інформаційної кампанії кремля, спрямованої не лише на внутрішнього споживача, а й на іноземну аудиторію. Російське керівництво прагне створити враження, що Україна поступово втрачає здатність чинити опір, а підтримка Києва з боку партнерів не приносить результату.

Водночас аналіз ISW свідчить про суттєву різницю між заявами російського президента та реальною ситуацією на фронті. Навіть там, де російським підрозділам вдається домогтися локальних просувань, вони не обов’язково мають оперативне або стратегічне значення. Захоплення окремих позицій чи невеликих ділянок території не означає автоматичного руйнування української оборони та не свідчить про близьке завершення війни на умовах Москви.

Що саме перебільшує російська пропаганда

Кремль часто подає будь-яке тактичне просування як доказ масштабної перемоги. Такий підхід дозволяє російській владі формувати потрібний порядок денний: повідомляти про «звільнення» територій, демонструвати карти з мінімальними змінами та оголошувати кожен успіх локального рівня частиною великого наступу. Проте військові результати потрібно оцінювати не за гучністю заяв, а за темпами просування, стійкістю зайнятих позицій, можливістю розвивати наступ і здатністю досягати поставлених цілей.

За оцінкою експертів, російські сили змушені витрачати значні ресурси для досягнення обмежених результатів. Йдеться про особовий склад, бронетехніку, артилерію, безпілотники та боєприпаси. Повільне просування на окремих напрямках супроводжується численними атаками, які не завжди завершуються закріпленням або створенням умов для подальшого наступу. Саме тому повідомлення про «успіхи» без уточнення їхньої ціни та реального масштабу можуть вводити в оману.

Окремою проблемою для російського командування залишається необхідність постійно компенсувати втрати. Росія продовжує залучати нових військовослужбовців, використовувати різні стимули для вербування та посилювати контроль над інформацією всередині країни. Це свідчить про те, що війна не перетворилася на легку кампанію, як її намагається показати путін. Навпаки, здатність армії РФ підтримувати наступальні дії значною мірою залежить від готовності кремля й надалі витрачати великі людські та матеріальні ресурси.

Чому заяви путіна не відповідають реальності

Російський президент виступає перед аудиторією, для якої важливо продемонструвати контроль над ситуацією. Будь-яке визнання проблем на фронті могло б поставити під сумнів ефективність російського військового керівництва та правильність рішення про продовження війни. Тому путін використовує формулювання про «поступове виконання завдань», «стабільне просування» та «виснаження України», навіть коли фактичні зміни на полі бою не дають підстав для таких висновків.

Риторика кремля також покликана виправдати затяжний характер війни. Російське суспільство протягом тривалого часу чує обіцянки про швидке досягнення цілей, але реальні бойові дії продовжуються. Щоб уникнути пояснень щодо відсутності вирішальної перемоги, влада змінює критерії успіху. Замість масштабного прориву дедалі частіше йдеться про «звільнення» невеликих населених пунктів, просування на кількасот метрів або утримання ініціативи на окремій ділянці.

Інститут вивчення війни неодноразово звертав увагу на те, що заяви російських посадовців необхідно порівнювати з незалежною оцінкою географії бойових дій. Важливо враховувати не лише повідомлення про атаки, а й те, чи вдалося російським військам закріпитися, чи зберігають вони контроль над зайнятими позиціями, а також чи можуть використовувати отримані переваги для подальшого наступу. Без цього окремі заяви про «перемоги» залишаються елементом пропаганди.

Інформаційна мета виступу на Валдайському форумі

Виступ на Валдайському форумі був використаний кремлем як майданчик для демонстрації впевненості та сили. Путін прагнув сформувати образ росії як держави, яка нібито має перевагу у війні та готова продовжувати бойові дії стільки, скільки буде потрібно. Така позиція має впливати на оцінки західних урядів і суспільств, створюючи сумніви щодо доцільності подальшої допомоги Україні.

Однак перебільшення військових результатів не змінює об’єктивних обставин. Російські війська не продемонстрували здатності швидко досягти заявлених кремлем стратегічних цілей. Локальні атаки, навіть якщо вони дають певний результат, не дорівнюють перемозі у війні. Українські сили продовжують оборонятися, завдавати ударів по російських позиціях і логістиці, а також використовувати слабкі місця противника.

Заяви путіна варто розглядати насамперед як політичне повідомлення, а не як достовірний військовий звіт. Кремль намагається переконати громадян росії, що жертви та економічні витрати є виправданими, а міжнародну спільноту — що Москва нібито має невичерпні ресурси для продовження агресії. Насправді ж необхідність постійно пояснювати обмежені результати словами про «великий успіх» демонструє проблеми російської кампанії.

Таким чином, оцінка ISW спростовує спрощену картину, озвучену російським диктатором на Валдайському форумі. Вересень 2026 року не став для РФ періодом вирішального перелому чи безумовної перемоги. Російські заяви про масштабні досягнення залишаються частиною інформаційної стратегії, тоді як реальна ситуація визначається повільними темпами просування, значними втратами та відсутністю підтвердження ключових стратегічних цілей кремля.