«Є два сценарії». Як Україна може виграти війну без загрози нового нападу

Тиск на Росію та путіна досі не дав бажаного результату, але ситуація не безнадійна. Існують реалістичні шляхи, за якими Україна може не тільки перемогти у війні, але й зробити так, щоб ризик нового нападу став мінімальним. Аналітики говорять про два основні сценарії, кожен із яких вимагає чітких політичних рішень, координації з партнерами та внутрішніх реформ.

«Є два сценарії». Як Україна може виграти війну без загрози нового нападу

Перший сценарій базується на посиленні обороноздатності та тривалій міжнародній солідарності. Він передбачає кроки, які дали б змогу Україні не лише відбити поточні загрози, а й закласти довгостроковий механізм стримування. Другий сценарій орієнтований на політичне та економічне виснаження агресора, що підсилюється юридичними та інституційними гарантіями безпеки для нашої держави. Обидва сценарії взаємопов’язані і найефективніші в комплексі.

Сценарій 1 — оборонна сила, альянси та безпекові гарантії

У межах цього сценарію ключове значення має створення стійкої багаторівневої оборони. Перший елемент — модернізація Збройних сил: оснащення сучасними засобами ППО, розвідки, кіберзахисту та складними системами логістики. Другий елемент — інтеграція з партнерами. Стійка та постійна військова допомога від союзників, спільні навчання, обмін розвідданими та передача технологій підвищують бар’єр для повторної агресії.

Третій елемент — юридичні та політичні гарантії. Формат довгострокових безпечних гарантій, заключені дипломатичні угоди з чіткими механізмами реагування на порушення, посилення санкційних режимів та міжнародне присутність на кордонах — усе це знижує ймовірність повернення до війни. У цьому контексті роль міжнародних інституцій та гарантій, які можуть бути реалізовані через ООН, ЄС або коаліції держав, є вирішальною.

Сценарій 2 — економічне та політичне виснаження агресора, правова відповідальність

Другий сценарій передбачає використання інструментів, що підривають здатність агресора планувати та фінансувати наступні операції. Це посилення санкцій, відключення від фінансових і технологічних ринків, а також цілеспрямований тиск на енергетичну інфраструктуру та військово-промисловий комплекс супротивника. У поєднанні з розвідувальними операціями та інформаційним протистоянням це значно зменшує стратегічний потенціал противника.

Не менш важливим є домагання юридичної відповідальності: міжнародні трибунали, кримінальні справи проти ключових осіб, конфіскація активів, використання механізмів репарацій. Це створює додатковий фактор стримування, адже витрати агресії стають довгостроковими і неприйнятними для подальшої ескалації.

Ключовий компонент обох сценаріїв — внутрішня стійкість України. Економічна реформа, боротьба з корупцією, посилення критичної інфраструктури та енергетичної безпеки роблять країну менш вразливою до зовнішнього тиску. Соціальна згуртованість, ефективна мобілізація ресурсів та адаптивне управління ризиками створюють основу для стійкої оборони і швидкого відновлення після ударів.

Також важливо розвивати дипломатичні ініціативи, які залучають регіональних і глобальних акторів до процесу гарантування безпеки. Дипломатія має забезпечити широке коло партнерів, які готові не лише говорити, але й діяти у випадку нової агресії.

Найбільш реалістичний і стійкий шлях до перемоги — поєднання двох сценаріїв: посилення оборони і одночасний структурний тиск на агресора. Саме такий підхід робить новий напад економічно і політично невигідним, а його здійснення — надто ризикованим.

Отже, перемога для України — це не лише відновлення територіальної цілісності, а й створення системи, яка виключає повернення до війни. Комплекс заходів, що включає військові реформи, міжнародні гарантії, санкційний та юридичний тиск, а також внутрішню стійкість, — ось маршрут до безпечного майбутнього без загрози нового нападу.