Янченко закликала уряд узгоджувати з Радою зобов’язання перед партнерами

Народна депутатка Галина Янченко закликала Кабінет Міністрів змінити підхід до підготовки домовленостей із міжнародними партнерами. На її переконання, уряд має заздалегідь обговорювати з Верховною Радою зобов’язання, які Україна бере на себе в межах переговорів про фінансування, кредитування та проведення реформ.

Йдеться не про обмеження співпраці з іноземними державами чи міжнародними фінансовими установами, а про необхідність узгодження ключових рішень усередині країни. Депутатка вважає, що парламент повинен розуміти зміст майбутніх домовленостей ще до того, як вони будуть представлені як остаточні зобов’язання України.

За словами Янченко, це питання порушували під час зустрічі з прем’єр-міністром та міністром фінансів. Вона наголосила, що народні депутати мають отримувати повну інформацію про можливі наслідки домовленостей із партнерами, адже саме парламенту часто доводиться ухвалювати закони, необхідні для виконання таких домовленостей.

Чому депутатка вимагає попередніх консультацій

Галина Янченко звернула увагу на ситуацію, коли Верховна Рада фактично опиняється перед необхідністю підтримувати рішення, про які уряд уже міг попередньо домовитися з міжнародними партнерами. У такому разі депутати змушені розглядати законопроєкти не лише з погляду їхнього змісту, а й з урахуванням зовнішніх зобов’язань держави.

На думку парламентарки, подібний підхід звужує простір для повноцінної дискусії. Якщо уряд заздалегідь повідомляє партнерам, що Україна ухвалить певні зміни, парламент може опинитися під політичним та міжнародним тиском. Водночас саме депутати мають оцінити, наскільки запропоновані рішення відповідають інтересам громадян, економіки та держави загалом.

Янченко застерегла, що серед таких рішень можуть бути непопулярні кроки або ініціативи, які потребують істотного доопрацювання. Якщо ж позиція партнерів уже сформована на основі попередніх обіцянок уряду, будь-які зауваження парламенту можуть сприйматися як перешкода для виконання міжнародних домовленостей.

Депутатка переконана, що ефективна взаємодія між урядом і Верховною Радою має починатися ще на етапі підготовки переговорної позиції. Це дозволило б завчасно виявляти спірні положення, аналізувати потенційні ризики та шукати компромісні рішення до того, як відповідні законопроєкти потраплять до сесійної зали.

Окрему увагу парламентарка приділила необхідності залучати до обговорення не тільки народних депутатів. За її словами, важливу роль у підготовці економічних та регуляторних змін мають відігравати представники бізнесу, профільних асоціацій і фахового середовища. Такий формат допоміг би оцінити, як потенційні нововведення вплинуть на роботу підприємців та функціонування фінансової системи.

Застереження щодо законопроєкту про SEPA

Одним із прикладів, які згадала Галина Янченко, став законопроєкт про приєднання України до SEPA — європейської системи платежів. Інтеграція з європейською платіжною інфраструктурою може спростити перекази та посилити взаємодію української фінансової системи з європейським ринком. Водночас депутатка вважає, що запропоновані механізми потребують додаткового аналізу.

Основне занепокоєння Янченко стосується доступу до банківської інформації. На її думку, законопроєкт може передбачати можливість отримання відповідних даних податковими органами та правоохоронними структурами. Парламентарка наголосила, що під час ухвалення таких норм необхідно чітко визначити підстави, порядок і межі доступу до фінансової інформації громадян та компаній.

Захист банківської таємниці, конфіденційність даних і запобігання зловживанням мають бути невід’ємними складовими будь-якої реформи. Навіть якщо зміни спрямовані на зближення українських правил із європейськими стандартами, вони не повинні створювати додаткових загроз для клієнтів банків або використовуватися без належного контролю.

Депутатка також висловила побоювання щодо можливих витоків інформації. Йдеться про ризик незаконного поширення даних, їх використання в приватних інтересах або застосування для тиску на підприємців. Саме тому, за її словами, перед ухваленням законопроєкту потрібно провести відкриту професійну дискусію та передбачити дієві запобіжники.

Янченко заявила, що не готова підтримати документ у запропонованому вигляді. Водночас її позиція не означає заперечення самої ідеї наближення України до європейського платіжного простору. Йдеться про те, що інтеграційні рішення мають бути збалансованими, юридично чіткими та безпечними для громадян і бізнесу.

Яких змін у взаємодії влади очікує депутатка

Галина Янченко закликала уряд відмовитися від практики, за якої важливі законодавчі рішення спочатку погоджуються на міжнародному рівні, а вже потім передаються на розгляд парламенту. На її переконання, Верховна Рада повинна бути повноцінним учасником переговорного процесу, особливо коли йдеться про зобов’язання, що потребують ухвалення нових законів або внесення змін до чинних норм.

Такий підхід, як вважає депутатка, зробив би державну політику більш послідовною та передбачуваною. Парламентські комітети могли б завчасно залучати експертів, аналізувати міжнародний досвід і визначати, які положення потребують коригування. Це також зменшило б ризик затримок під час розгляду законопроєктів і допомогло б уникати конфліктів між урядовими ініціативами та позицією депутатського корпусу.

Важливою умовою Янченко назвала прозорість переговорів. Представники влади мають пояснювати, які саме зобов’язання обговорюються, чому вони необхідні та якими будуть їхні фінансові, економічні й соціальні наслідки. Без такого пояснення суспільство може сприймати реформи як нав’язані рішення, а парламент — як орган, що лише формально затверджує вже досягнуті домовленості.

Залучення бізнесу та профільних асоціацій, на думку депутатки, також допоможе виявити практичні проблеми майбутніх реформ. Підприємці можуть оцінити, чи не створять нові правила надмірного адміністративного навантаження, додаткових витрат або ризиків для роботи компаній. Водночас експертне обговорення здатне запропонувати альтернативні механізми, які дозволять виконати міжнародні зобов’язання без шкоди для внутрішньої економіки.

Питання узгодження урядових домовленостей із парламентом набуває особливого значення в умовах війни та залежності України від міжнародної фінансової підтримки. Країна має виконувати взяті на себе зобов’язання, однак процес їх формування повинен залишатися контрольованим і зрозумілим для суспільства. Партнерство з міжнародними організаціями, державами та фінансовими установами не скасовує необхідності дотримуватися українських конституційних процедур.

Позиція Янченко зводиться до того, що домовленості з партнерами мають бути результатом узгодженої роботи уряду, парламенту, бізнесу та експертного середовища. Лише за такої умови міжнародні зобов’язання матимуть достатню політичну підтримку, а реформи не створюватимуть невиправданих ризиків для держави, підприємців і громадян.