Голова УІНП різко розкритикував ідею фонтану замість Леніна в центрі Києва

Навколо рішення Київської міської адміністрації перетворити місце колишнього пам'ятника Леніну в центрі міста на громадський простір із фонтаном і лавками спалахнула нова публічна дискусія. Ініціатива, яку планують завершити до 2027 року, зустріла гостру критику від очільника Українського інституту національної пам'яті — історика та військового Олександра Алфьорова. Його позиція підштовхнула експертів, громадськість і політиків до дискусії про те, як столиці варто формувати простір пам'яті та які символи там мають залишатися або з'являтися.

Голова УІНП різко розкритикував ідею фонтану замість Леніна в центрі Києва

Олександр Алфьоров заявив, що встановлення фонтану на місці колишнього пам'ятника Леніну є, за його словами, «нейтральним» і тому неприйнятним рішенням у питаннях меморіалізації. За його оцінкою, нейтральні елементи, які не несуть історичної або ідентичної навантаження, створюють «сіру зону» в суспільній пам'яті. Як очільник інституту, який координує питання національної пам'яті, він підкреслює важливість чітких маркерів і смислових орієнтирів у просторах центральних вулиць Києва.

Аргументи та пропозиції: чому фонтан — не вихід

Алфьоров апелює до того, що столиця під час повномасштабної агресії має посилювати свою наративну ідентичність, а не розмивати її «нейтральними» елементами. Він порівняв ідею з перейменуванням вулиць на щось випадкове, що не закріплює історичну пам'ять у свідомості молодих поколінь. На думку очільника інституту, кожне місце в центрі міста має бути «гармонійно вписане у загальну концепцію», яка відображає важливі етапи становлення української державності.

Як альтернативу Алфьоров запропонував активніше використовувати простір для меморіалізації доби Української революції 1917–1920 років. Зокрема він висловив думку про доцільність встановлення пам'ятника гетьману Павлу Скоропадському на місці колишнього Леніна та пам'ятника Симону Петлюрі там, де раніше стояв Щорс. Такий підхід, на його переконання, дозволить створити смислову артерію, яка поєднає важливі для держави історичні постаті та події замість того, щоб замінювати їх нейтральними об'єктами.

Реакція влади, перспективи і можливі наслідки

Міська адміністрація мотивує проєкт «функціональним оновленням» простору на перетині бульвару Тараса Шевченка та вулиці Хрещатик: безбар'єрність, місця для відпочинку, сучасний ландшафтний дизайн та завершення робіт до 2027 року. Прихильники цієї концепції вбачають у ній шанс відновити привабливість центру для киян і туристів. Проте критики, на кшталт голови УІНП, попереджають про ризик втрати смислового наповнення простору і свідомого уникнення історичних символів.

Дискусія ставить низку важливих запитань: чи має місто обирати «нейтральність» у місцях, які історично були смисловими центрами; хто визначає пріоритети в питанні меморіалізації; і як поєднати потреби сучасного міського середовища з вимогою збереження пам'яті. Поки що пропозиції щодо заміни пам'ятника Леніну на фонтан залишаються предметом громадського обговорення, і рішення залежатиме від поєднання експертної думки, позиції адміністрації та реакції громади.

Водночас позиція Алфьорова нагадує, що питання перейменувань, дерусифікації та формування публічної пам'яті — це не лише питання дизайну міського простору, а частина державної стратегії. Як він сам зазначав, такі рішення повинні узгоджуватися з довгостроковою концепцією меморіалізації столиці, щоб уникнути ситуацій, коли символи змінюються на нейтральні об'єкти без чіткої ідеологічної логіки. Результат цієї дискусії вплине на те, якою буде візуальна та смислова топографія Києва у найближчі роки.