Сергій Пономарьов
Дрова можуть лежати під накриттям і водночас залишатися непридатними для якісного опалення. Якщо поліна складені без урахування руху повітря, вони довго не висихають, набирають вологу від землі та починають пліснявіти. У печі або котлі таке паливо спочатку шипить, потім дає багато диму, а тепла виділяє значно менше, ніж суха деревина. Тому підготовка запасу на холодний сезон починається не лише із заготівлі, а й із правильного облаштування місця для зберігання.
Добре складені дрова мають захищати від опадів зверху, але не бути герметично закритими з боків. Деревині необхідні сонце, вітер і вільна циркуляція повітря. Водночас поліна не повинні контактувати з ґрунтом, адже земля після дощу довго залишається вологою та поступово передає цю вологу нижньому шару стосу.
Якими мають бути сухі дрова та чому вологість важлива
Для ефективного горіння оптимальна вологість дров становить приблизно 15–20 відсотків. У такій деревині більша частина енергії витрачається на обігрів приміщення, а не на випаровування води. Сухі поліна швидко розпалюються, горять рівномірно, дають стабільне полум’я та утворюють менше сажі.
Вологі дрова поводяться інакше. Вони можуть довго не займатися, шипіти та тріскати, а з димоходу виходитиме густий білий або сірий дим. Через неповне згоряння палива на стінках димаря осідає більше сажі й смолистих речовин. Зокрема, накопичення креозоту підвищує ризик займання димоходу. Крім того, надлишок вологи знижує температуру горіння, тому для обігріву будинку доводиться спалювати більше деревини.
Найточніше перевірити стан запасу можна за допомогою побутового вологоміра. Вимірювати показники бажано не на гладкій зовнішній поверхні, а на свіжому місці розколу поліна. Якщо спеціального приладу немає, зверніть увагу на зовнішній вигляд і звук деревини. Добре висушені дрова легші за свіжі, на торцях часто видно тріщини, а під час удару одне об одне вони видають дзвінкий звук. Однак такі ознаки є лише орієнтовними, адже різні породи сохнуть із неоднаковою швидкістю.
Свіжозрубану деревину не варто одразу щільно запаковувати в плівку. Поліна продовжують віддавати вологу навіть після розколювання, і якщо пару нікуди виходити, всередині накриття накопичується конденсат. Він осідає на деревині та повертає їй вологу. У результаті замість сушіння починається пріння, з’являються темні плями, пліснява й затхлий запах.
Як облаштувати дровник і правильно скласти поліна
1. Оберіть суху та провітрювану ділянку. Найкраще місце для дровника — сонячна частина подвір’я, де не застоюється повітря. Не бажано складати запас у низині, біля постійно мокрого паркану або під густими деревами. Тінь і підвищена вологість уповільнюють висихання, навіть якщо стос захищений від прямого дощу.
2. Підніміть дрова над землею. Для нижньої основи підійдуть дерев’яні піддони, міцні бруси, обрізки колод або спеціальні металеві опори. Важливо, щоб конструкція не прогиналася під вагою дров і не торкалася ґрунту. Повітряний прошарок знизу захищає нижній ряд від вологи та допомагає провітрювати весь стос.
3. Розколіть великі поліна. Цілі колоди висихають дуже повільно, оскільки волога залишає їх переважно через торці. Розколені шматки мають більшу відкриту поверхню, тому швидше віддають воду. Для печі зазвичай зручні поліна приблизно однакового розміру: вони рівномірніше сохнуть і краще укладаються.
4. Складайте дрова з невеликими проміжками. Не потрібно утрамбовувати поліна так, щоб між ними не залишалося повітря. Водночас надто хаотична купа може бути нестійкою та займати більше місця. Найкраще розміщувати дрова рівними рядами, повертаючи окремі поліна під різними кутами на краях, щоб стос не розсипався. Повітряні проміжки забезпечать природну вентиляцію.
5. Не притискайте стос до стіни. Якщо дрова зберігаються біля сараю, гаража чи іншої споруди, залиште між ними невеликий зазор. Деревина, яка щільно прилягає до холодної стіни, гірше провітрюється, а на поверхні споруди може утворюватися конденсат. Вільний простір також полегшує огляд запасу та прибирання навколо нього.
6. Захистіть дрова лише зверху. Для цього можна використати навіс, шифер, металевий лист або водостійкий брезент. Накриття має виступати за краї стосу та мати нахил, щоб дощова вода стікала на землю. Бічні частини бажано залишати відкритими. Якщо використовується плівка, не обмотуйте нею весь стос герметично: між накриттям і деревиною повинне циркулювати повітря.
Висоту стосу варто визначати з урахуванням безпеки. Надто високі та вузькі штабелі можуть нахилитися або впасти, особливо якщо поліна укладені нерівно. Для великого запасу краще зробити кілька окремих секцій, ніж одну масивну купу. Так дрова буде зручніше брати, а повітря краще проходитиме між рядами.
Скільки сушити дрова та як зберігати їх узимку
Тривалість природного сушіння залежить від породи дерева, часу заготівлі, товщини полін і погоди. М’яка хвойна деревина за сприятливих умов може досягти потрібної вологості приблизно за шість місяців. Тверді породи, зокрема дуб, ясен або бук, часто потребують року чи навіть довшого періоду. Тому запас на наступний опалювальний сезон бажано готувати завчасно, а не безпосередньо перед початком холодів.
Улітку стос має отримувати максимум тепла й повітря, але залишатися захищеним від дощу. Восени особливо важливо перевірити, чи не протікає накриття та чи не змістилися поліна. Якщо нижній ряд почав темніти або відчувається запах сирості, дрова потрібно перебрати й перенести на сухішу основу. Не варто залишати зіпсовані шматки всередині запасу: пліснява може поширюватися на сусідню деревину.
Взимку дрова краще не заносити з вулиці одразу у великій кількості та не складати біля самої печі. Холодні поліна можуть покриватися вологою через різкий перепад температур, а надмірне зберігання біля джерела вогню створює пожежну небезпеку. Оптимально заносити денну порцію заздалегідь, щоб вона встигла трохи прогрітися в сухому, але безпечному місці.
Не використовуйте для опалення пофарбовані, лаковані або просочені хімікатами дошки, шматки ламінату й будівельні відходи. Під час горіння вони можуть виділяти шкідливі речовини та забруднювати димохід. Найкраще паливо — чиста, добре висушена деревина без сторонніх покриттів.
Отже, головний принцип зберігання простий: дрова потрібно підняти над землею, залишити їм доступ до повітря та накрити тільки від опадів. Такий спосіб допоможе зберегти паливо сухим, зменшити кількість диму й сажі, а також отримати більше тепла від кожного поліна протягом усієї зими.