Роксолана Мережко
Російські удари по українській цифровій інфраструктурі не здатні одномоментно знищити всі дані або спричинити загальнонаціональний «блекаут» інформації. Про це в інтерв’ю Radio NV розповів IT-фахівець, засновник проєктів «Народний Starlink» та SkyLinker Володимир Степанець. За його словами, сучасна модель зберігання інформації побудована так, щоб критично важливі дані не залежали від роботи одного дата-центру, окремого міста чи навіть конкретного регіону.
Тема захисту дата-центрів стала особливо актуальною на тлі регулярних російських атак по енергетичних, телекомунікаційних та інфраструктурних об’єктах України. Дата-центри потребують стабільного електроживлення, охолодження, резервних каналів зв’язку та постійного технічного обслуговування. Водночас їхня вразливість не означає, що після пошкодження одного майданчика користувачі одразу втратять доступ до сервісів, документів чи цифрових платформ.
Чому один удар не знищує цифрову систему
Ключовим фактором стійкості є розподіленість даних. Інформація, яку зберігають державні установи, компанії та онлайн-сервіси, зазвичай має кілька копій. Вони можуть розміщуватися на різних серверах, у різних приміщеннях або навіть у різних частинах країни. Якщо один вузол перестає працювати через обстріл, аварію чи перебої з електроенергією, система перемикається на резервний ресурс.
Такий підхід називають резервуванням або дублюванням. Його використовують не лише під час війни. Він є стандартом для банківських систем, телекомунікаційних операторів, хмарних платформ, державних реєстрів та великих корпоративних мереж. Мета резервування полягає в тому, щоб несправність одного елемента не призвела до повної зупинки всієї інфраструктури.
Навіть якщо пошкоджено фізичний майданчик, це не обов’язково означає безповоротну втрату інформації. Резервні копії можуть зберігатися окремо від основного обладнання, а важливі бази даних — синхронізуватися між кількома майданчиками. Саме тому атака на один дата-центр здатна спричинити локальні перебої, уповільнення роботи або тимчасову недоступність окремих послуг, але не обов’язково призводить до знищення всіх даних.
За словами Володимира Степанця, російська стратегія ударів по цифровій інфраструктурі розрахована не лише на фізичне пошкодження техніки. Вона також має створити відчуття нестабільності, посіяти паніку серед населення та переконати громадян, що цифрові сервіси нібито можуть зникнути в будь-який момент. Однак архітектура сучасних мереж передбачає подібні ризики та враховує можливість тривалих аварій.
Резервне живлення та альтернативні канали зв’язку
Стійкість дата-центрів залежить не тільки від кількості серверів. Важливу роль відіграють системи автономного живлення. У разі відключення електроенергії обладнання можуть підтримувати акумуляторні батареї, джерела безперебійного живлення, генератори та інші резервні рішення. Вони дають змогу не вимикати сервери миттєво й забезпечують час для переходу на іншу схему роботи.
Для критичної інфраструктури важливо мати кілька незалежних джерел електроенергії. Якщо один канал пошкоджено, живлення може надходити іншим маршрутом. Крім того, частину цифрових ресурсів можна тимчасово перенести на майданчики, які перебувають у безпечнішій зоні або мають кращий доступ до резервної енергетики.
Не менш важливими є канали передавання даних. Інтернет-інфраструктура складається з багатьох маршрутів, а трафік може спрямовуватися в обхід пошкодженої ділянки. Коли один вузол мережі виходить з ладу, оператори намагаються автоматично або вручну перенаправити з’єднання через інші магістралі. Через це користувач може помітити тимчасове падіння швидкості, але повного припинення зв’язку не відбувається.
Окреме значення мають супутникові системи зв’язку та інші незалежні технології. Вони здатні забезпечити базову комунікацію там, де наземна інфраструктура пошкоджена або перевантажена. Такі рішення не завжди можуть повністю замінити традиційний інтернет, проте допомагають підтримувати зв’язок між критичними об’єктами, аварійними службами, військовими підрозділами та цивільними користувачами.
Що це означає для користувачів і бізнесу
Стійкість цифрової інфраструктури не означає, що ризиків немає. Унаслідок атаки можуть тимчасово не працювати окремі сайти, мобільні застосунки, платіжні сервіси або внутрішні системи підприємств. Можливі затримки під час оброблення платежів, проблеми з авторизацією, перебої в роботі мобільного зв’язку та обмеження доступу до певних державних послуг.
Водночас короткочасна недоступність сервісу та повне знищення даних — це різні явища. У більшості випадків після відновлення живлення, зв’язку або резервного обладнання система повертається до нормальної роботи. Якщо компанія дотримується правил кібербезпеки та регулярно створює резервні копії, імовірність безповоротної втрати інформації значно зменшується.
Для бізнесу в умовах війни особливо важливо заздалегідь підготувати план безперервності роботи. Він має передбачати резервне копіювання, дублювання критичних сервісів, автономне живлення, альтернативні канали інтернету та чіткий порядок дій у разі аварії. Дані бажано зберігати не лише на одному робочому комп’ютері чи локальному сервері, адже фізичне пошкодження техніки може зробити таку інформацію недоступною.
Користувачам також варто дотримуватися базових правил цифрової безпеки: використовувати складні паролі, вмикати двофакторну автентифікацію, не відкривати підозрілі файли та не передавати стороннім коди доступу. Кібератаки часто доповнюють фізичні удари, а зловмисники можуть намагатися скористатися панікою, маскуючи шахрайські повідомлення під сповіщення про аварії або відновлення сервісів.
Україна зберігає цифрову стійкість завдяки поєднанню резервування, децентралізації, автономного живлення та альтернативного зв’язку. Російські удари можуть пошкоджувати окремі об’єкти, ускладнювати роботу мереж і створювати тимчасові перебої, однак вони не гарантують знищення всієї інформаційної системи. Саме розподілена архітектура дата-центрів і мереж не дозволяє перетворити атаку на один майданчик на загальнонаціональний «блекаут даних».
Для держави, бізнесу та громадян це означає необхідність постійно посилювати захист цифрової інфраструктури. Чим більше незалежних копій, каналів зв’язку та джерел живлення має система, тим складніше її повністю паралізувати. У цьому полягає головна перевага сучасних технологій і причина, чому українські дані продовжують зберігатися навіть під час масштабних атак.