Чому в лікарнях можуть вимикати світло? Мінздрав пояснив, які заклади вважаються «критичними»

У контексті енергетичної нестабільності в Україні питання про відключення світла в медичних закладах викликає тривогу громадян і додаткові політичні дискусії. Розуміння того, чому інколи відбуваються відключення і які заклади визнаються критичними, допомагає уникнути паніки та спрямувати зусилля на вирішення проблеми. Нижче — огляд причин, нормативного підґрунтя та практичних наслідків для пацієнтів і системи охорони здоров'я.

Чому в лікарнях можуть вимикати світло? Мінздрав пояснив, які заклади вважаються «критичними»

Насамперед варто зазначити: лікарні мають пріоритет у постачанні електроенергії за умови роботи відповідних алгоритмів розподілу енергії. Проте на практиці навіть пріоритетні об'єкти можуть зазнавати тимчасових відключень через кілька причин: масштабні аварії в мережі, планові обмеження генеруючих потужностей, надзвичайні ситуації (включно з бойовими діями), технічні дефекти або нестача палива для резервних джерел. Крім того, у періоди жорсткого енергозбереження можуть запроваджуватись графіки відключень, коли в першу чергу відновлюють живлення об'єктів, що визначені як критичні.

Що означає статус «критичного закладу» і які відділення підпадають під захист

Міністерство охорони здоров'я та інші органи визначають перелік критичних медзакладів та структурних підрозділів. До таких зазвичай відносять відділення, без яких неможливе надання невідкладної допомоги або продовження життя пацієнтів: реанімація, інтенсивна терапія, відділення новонароджених (неонатологія), операційні, апарати штучного дихання, діалізні відділення, онкологічні інфузійні центри і банки крові. Статус передбачає першочергове підключення до електропостачання або забезпечення стабільного резервного живлення (генератори, UPS), а також наявність планів дій на випадок відключення.

Як це працює на практиці і які політичні наслідки

У реальному житті порядок дій та доступність енергопостачання залежать від координації між місцевою владою, енергетичними компаніями та МОЗ. При аваріях або дефіциті ресурсів операторам передаються списки об'єктів, яким треба забезпечити пріоритетне живлення. Але існує кілька уразливих місць: недостатнє фінансування для придбання і обслуговування резервних генераторів, проблеми з логістикою палива, корупційні ризики при закупівлях, а також слабка координація між відомствами у кризовий момент. Через це політичні дебати часто зосереджуються на питаннях відповідальності та прозорості — хто і як має гарантувати, що критичні відділення не опиняться без світла.

Для пацієнтів і відвідувачів важливо знати практичні поради: перед поїздкою в лікарню уточнювати інформацію телефоном, користуватися контактами місцевих адміністрацій, мати альтернативні варіанти лікування або госпіталізації в інших закладах, якщо це можливо. Медичні установи повинні мати чіткі інструкції для персоналу щодо переведення апаратури на резервне живлення, евакуації пацієнтів у разі затяжних відключень та пріоритезації лікувальних процедур.

Підсумовуючи, ситуація з відключеннями світла в медичних закладах — це насамперед питання системного управління енергетичною інфраструктурою й взаємодії державних інституцій. Забезпечення надійності роботи лікарень вимагає і технічних рішень (резервні джерела живлення, модернізація мереж), і політичної волі (адекватне фінансування, прозорі процедури, контроль). Лише комплексний підхід дозволить мінімізувати ризики для здоров'я громадян і гарантувати, що критичні підрозділи залишаться функціональними в умовах енергетичних викликів.