Чому Стере та Стубб долучилися до переговорів із Зеленським: пояснення Норвегії

Участь прем’єр-міністра Норвегії Йонаса Гара Стере та президента Фінляндії Александера Стубба у переговорах Володимира Зеленського зі спеціальним посланцем президента США Стівом Віткоффом була не випадковою. До зустрічі в Осло представників двох північних держав запросили на прохання української сторони. Київ прагнув, щоб у розмові були присутні партнери, які добре розуміють безпекову ситуацію в Північній Європі, мають безпосередній кордон із росією та послідовно підтримують Україну.

Про причини такого формату переговорів розповіла амбасадорка Норвегії у США Аннікен Гуйтфельдт. За її словами, Норвегія та Фінляндія мають особливо тісні зв’язки з Україною у сфері оборони, а також зацікавлені у пошуку реалістичних шляхів до миру. Дипломатка наголосила, що участь європейських держав у контактах зі Сполученими Штатами допомагає формувати спільне бачення майбутньої безпеки України.

Чому Україна запросила Норвегію та Фінляндію

Однією з головних причин залучення Стере та Стубба стала географія. Норвегія і Фінляндія мають спільний кордон із росією, тому безпекові ризики, пов’язані з російською агресією, для них є не абстрактною загрозою. Обидві країни уважно стежать за змінами у військовій, політичній та дипломатичній ситуації навколо України й розглядають її як частину ширшої системи європейської безпеки.

Фінляндія, яка має значний досвід протистояння потенційним загрозам із боку росії, посилила співпрацю з Україною після початку повномасштабного вторгнення. Гельсінкі підтримує українську оборону, бере участь у спільних європейських ініціативах та виступає за довгострокові гарантії безпеки для Києва. Для фінської сторони важливо, щоб будь-які майбутні домовленості не створювали умов для повторення агресії.

Норвегія також є одним із важливих партнерів України. Осло надає військову, фінансову та гуманітарну допомогу, підтримує посилення української протиповітряної оборони й бере участь у міжнародних програмах, спрямованих на зміцнення української держави. Саме тому позиція Йонаса Гара Стере на переговорах мала не лише політичне, а й практичне значення.

Запрошення Норвегії та Фінляндії свідчить про прагнення України зробити переговорний процес ширшим і залучити до нього держави, які безпосередньо зацікавлені у стабільності Європи. Йдеться не тільки про припинення бойових дій, а й про те, якою буде система стримування росії після завершення активної фази війни.

Яку роль відіграла присутність Стере та Стубба

Прем’єр Норвегії та президент Фінляндії долучилися до обговорень у момент, коли Україна та її союзники намагаються узгодити підходи до можливих мирних домовленостей. Для Києва принципово важливо, щоб переговори не перетворилися на двосторонній діалог між Вашингтоном і Москвою без повноцінної участі України та європейських партнерів.

Присутність європейських лідерів дала змогу наголосити на кількох ключових позиціях. Передусім будь-яке рішення щодо України має ухвалюватися за її безпосередньої участі. Крім того, домовленості повинні враховувати інтереси держав Європи, адже наслідки війни впливають на весь континент. Для Норвегії та Фінляндії особливо важливо, щоб майбутня угода містила дієві механізми контролю та гарантувала Україні можливість захищатися.

Йонас Гар Стере може бути важливим співрозмовником для американської сторони завдяки досвіду участі Норвегії у міжнародній дипломатії та безпекових процесах. Країна є членом НАТО, має тісні оборонні зв’язки зі США та водночас добре розуміє особливості відносин із росією через спільний кордон на півночі. Александер Стубб, своєю чергою, представляє державу, яка після вступу до НАТО стала ще активніше долучатися до формування спільної політики Альянсу.

Таким чином, їхня участь могла посилити європейську складову переговорів і продемонструвати Вашингтону, що питання гарантій для України має розглядатися в ширшому трансатлантичному контексті. Для Києва це також спосіб заручитися підтримкою держав, готових не лише політично схвалювати мирний процес, а й брати участь у його забезпеченні.

Чому Норвегія наполягає на співпраці США та Європи

Аннікен Гуйтфельдт окремо підкреслила важливість подальшої взаємодії між Сполученими Штатами та європейськими країнами. На її думку, ефективна підтримка України неможлива без координації між партнерами. США мають значні військові та дипломатичні можливості, тоді як європейські держави краще відчувають регіональні ризики й готові відповідати за довгострокову стабільність на континенті.

Норвезька дипломатка фактично дала зрозуміти, що Європа хоче бути не спостерігачем, а повноправним учасником процесу. Для європейських урядів важливо знати, які саме пропозиції обговорюються, якими будуть умови припинення вогню та хто відповідатиме за їх виконання. Без такого узгодження мирні домовленості можуть залишитися декларацією, яка не усуне ризик нового наступу росії.

У центрі зустрічі в Осло були також гарантії безпеки для України. Київ прагне отримати модель підтримки, яка могла б діяти за принципом колективної оборони та передбачати конкретні дії партнерів у разі нового нападу. Це питання є одним із найскладніших, оскільки потребує узгодження політичних, військових і правових механізмів.

Для України участь Стере та Стубба стала сигналом, що північні держави готові долучатися до формування повоєнної архітектури безпеки. Норвегія та Фінляндія не мають наміру залишати питання завершення війни виключно на рівні заяв. Їхня позиція полягає в тому, що мир має бути стійким, а Україна — спроможною захищати власний суверенітет.

Окремо переговорники могли обговорити попередні контакти американської та української сторін, а також можливі дипломатичні кроки для припинення вогню. Водночас сама участь європейських лідерів не означає автоматичної згоди з усіма майбутніми пропозиціями. Навпаки, вона створює умови для детальнішого обговорення спірних питань і пошуку спільної позиції.

Заява Норвегії демонструє, що Осло розглядає підтримку України як складову власної національної та регіональної безпеки. Фінляндія дотримується подібного підходу. Саме тому Стере та Стубб долучилися до переговорів із Зеленським: їхня присутність мала посилити голос Європи, підтвердити підтримку України та наголосити, що майбутній мир повинен ґрунтуватися на реальних гарантіях, а не лише на політичних обіцянках.