Британські ракети й турелі з ШІ вже збивають «шахеди» в Україні — репортаж NV

Щоденні масовані атаки безпілотників змусили Україну змінювати підходи до протиповітряної оборони. Особливої актуальності набуло питання протидії реактивним «шахедам», які здатні рухатися швидше за традиційні ударні дрони, раптово змінювати маршрут і створювати додаткове навантаження на розрахунки ППО. На Харківщині підрозділ ППО «Аквіла» у складі Третього армійського корпусу випробовує та застосовує сучасні рішення, що допомагають знищувати повітряні цілі ще до того, як вони досягнуть населених пунктів.

Журналіст NV Сергій Окунєв побував на позиціях підрозділу та показав, як українські військові поєднують британські ракети, автоматизовані турелі зі штучним інтелектом і розвіддані з різних джерел. Йдеться не про одну універсальну установку, а про цілу систему, у якій кожен елемент виконує власну функцію: виявляє ціль, супроводжує її, оцінює рівень загрози та допомагає обрати найефективніший спосіб ураження.

Чому реактивні «шахеди» стали складнішою ціллю

Реактивні версії ударних безпілотників становлять особливу небезпеку через високу швидкість польоту. Звичайний дрон-камікадзе може довше перебувати в повітрі, а його маршрут інколи вдається відстежити заздалегідь. Реактивний безпілотник долає відстань значно швидше, тому час на його виявлення, ідентифікацію та знищення скорочується до мінімуму. Для протиповітряної оборони це означає необхідність працювати максимально швидко й точно.

Оператору недостатньо просто побачити ціль на екрані. Потрібно зрозуміти, чи є вона ударним дроном, визначити напрямок руху, спрогнозувати траєкторію та обрати озброєння. Будь-яка затримка може дозволити безпілотнику наблизитися до критичної інфраструктури або житлових районів. Саме тому сучасні комплекси дедалі частіше використовують автоматизацію, яка бере на себе частину рутинних операцій.

У підрозділі «Аквіла» військові працюють у складних умовах. Харківський напрямок залишається одним із найбільш напружених, а повітряні атаки можуть відбуватися у різний час доби та з різною інтенсивністю. Розрахунки ППО мають бути готовими до швидкого розгортання, роботи в темряві, переміщення після виконання завдання та протидії розвідці противника. У таких умовах важливими є не лише характеристики зброї, а й підготовка людей, дисципліна та злагодженість усієї команди.

Британські ракети та турелі зі штучним інтелектом

Одним із ключових компонентів системи, яку використовують українські військові, є британське ракетне озброєння. Такі ракети дають змогу уражати повітряні цілі на відстані та з високою точністю. Їх застосування проти безпілотників дозволяє не підпускати небезпечні об’єкти близько до позицій оборони й важливих населених пунктів.

Водночас ракети залишаються дорогим ресурсом, тому ППО потребує багаторівневої побудови. Частину цілей можна знищувати за допомогою автоматизованих турелей, які працюють із використанням алгоритмів штучного інтелекту. Такі системи здатні самостійно фіксувати рухомий об’єкт, супроводжувати його та допомагати оператору під час наведення. Остаточне рішення про відкриття вогню залишається за військовим, але автоматизація істотно скорочує час реакції.

Турель зі штучним інтелектом не замінює військовослужбовця. Її завдання полягає в тому, щоб підсилити можливості оператора. Система може працювати з відеопотоком, розпізнавати характерні ознаки повітряної цілі та утримувати її в полі зору. Людина контролює процес, оцінює обстановку й ухвалює рішення з урахуванням даних радарів, спостережних постів та командування.

Такий підхід особливо важливий під час атаки групи дронів. Коли в небі одночасно перебуває кілька цілей, оператори можуть фізично не встигати вручну супроводжувати кожну з них. Автоматизовані комплекси допомагають розподіляти увагу, визначати пріоритетні об’єкти та зменшувати навантаження на розрахунок. Це збільшує шанси на перехоплення навіть у випадку складної або комбінованої атаки.

Як працює підрозділ ППО «Аквіла»

Ефективність протиповітряної оборони залежить від взаємодії багатьох ланок. Виявлення цілі може відбуватися за допомогою радіолокаційних засобів, оптичних систем або інформації від інших підрозділів. Після цього дані передаються розрахунку, який має швидко підтвердити загрозу та визначити спосіб її знищення. Чим швидше працює цей ланцюг, тим більше часу залишається для реагування.

Підрозділ «Аквіла» поєднує бойовий досвід військових із новими технологіями. Для операторів важливо не лише вміти користуватися конкретною установкою, а й розуміти загальну логіку повітряної битви. Вони повинні знати, як поводяться різні типи дронів, які маневри може застосовувати противник і як змінюється тактика залежно від погоди, часу доби та кількості цілей.

Окреме значення має мобільність. Після роботи по повітряній цілі позиція може бути виявлена противником. Тому військові повинні діяти швидко, змінювати місце розташування та зберігати техніку для наступних бойових завдань. У реальних умовах протиповітряна оборона — це не статична лінія, а постійний рух, спостереження та готовність до нової атаки.

Репортаж із Харківщини демонструє, що боротьба з «шахедами» відбувається не лише на рівні великих ракетних комплексів. Важливу роль відіграють мобільні групи, автоматизовані турелі, оператори розвідки та військові, які щодня вдосконалюють тактику. Саме поєднання різних засобів дозволяє створити багаторівневий захист і не витрачати дорогі ракети на кожну повітряну ціль.

Україна поступово формує нову модель протидії безпілотникам, у якій технології працюють разом із професійністю військових. Британські ракети забезпечують дальнє перехоплення, турелі зі штучним інтелектом допомагають реагувати на низьколетючі цілі, а оператори координують усі дії в умовах постійної загрози. Для цивільних це означає більше шансів на захист міст і критичної інфраструктури, а для армії — можливість ефективніше використовувати наявні ресурси.

Розвиток таких систем залишається одним із головних напрямів української оборони. Росія продовжує вдосконалювати ударні дрони, змінювати їхні маршрути та застосовувати нові способи маскування. У відповідь українські підрозділи мають швидко адаптуватися, впроваджувати сучасні засоби автоматизації та навчати нових операторів. Досвід «Аквіли» показує, що результат у цій боротьбі визначається не однією одиницею техніки, а здатністю об’єднати зброю, програмні рішення та людський досвід у єдину систему.