Зоряна Білокрай
Система внесення застав до Вищого антикорупційного суду опинилася в центрі гострої дискусії між адвокатами, банками, Національним банком України та учасниками кримінальних проваджень. Попри запевнення голови НБУ Андрія Пишного, що фінансові установи працюють у штатному режимі, значна частина платежів заставодавців не дійшла до суду. Це створило ситуацію, за якої люди формально намагаються виконати рішення ВАКС, але через банківські процедури не можуть вчасно перерахувати необхідні кошти.
За даними сторони захисту, загалом 70 заставодавців здійснили 139 спроб переказати до суду 117,2 млн грн. Водночас фактично на рахунки ВАКС надійшло лише 18,9 млн грн. Таким чином, успішними виявилися приблизно 16% від усіх заявлених платежів. Для підозрюваних та обвинувачених це може мати критичне значення, адже невнесення застави у встановлений судом строк здатне вплинути на подальший запобіжний захід.
Чому банки не проводять платежі для ВАКС
Проблема виникла на перетині двох вимог: необхідності швидко виконати ухвалу суду та обов’язку банків перевіряти клієнтів і походження коштів. Фінансові установи мають дотримуватися правил фінансового моніторингу, з’ясовувати джерела надходжень і реагувати на операції, які можуть видаватися ризиковими. Однак у випадку із заставами ці перевірки часто перетворюються на тривалу процедуру, тоді як судові строки залишаються обмеженими.
Сторона захисту повідомила щонайменше про 42 відмови у проведенні платежів через каси банків або мобільні застосунки. Ще 13 операцій на загальну суму 13,7 млн грн спочатку були прийняті, але згодом повернуті платникам. Окремі заставодавці взагалі не змогли перерахувати жодної гривні: таких випадків нарахували 26.
Додатково зафіксовано 14 ситуацій, коли банки відмовляли клієнтам у встановленні або продовженні ділових відносин. Для заставодавців це означає не просто технічну незручність, а фактичну втрату доступу до каналу, через який потрібно виконати судове рішення. У деяких випадках люди змушені звертатися до кількох банків поспіль, шукати інші способи підтвердження джерел коштів або повторно подавати платіжні документи.
Показовим є випадок із переказом 395 тис. грн через один із великих банків. Клієнт надав судову ухвалу та документи, що мали підтвердити походження коштів, однак гроші не надійшли до ВАКС і водночас не були оперативно повернуті платнику. В іншій ситуації заставодавиця отримала кредит під заставу автомобіля, після чого намагалася переказати 292,1 тис. грн. Банк повернув платіж, пояснивши це некоректними реквізитами.
Окремо повідомлялося про 5 млн грн, які тривалий час залишалися на виконанні в державному банку. Такі приклади демонструють, що труднощі можуть виникати не лише під час первинної перевірки клієнта. Платіж здатен зависнути вже після його прийняття банком, а сторони не завжди отримують зрозуміле пояснення щодо причин затримки.
Що заявляв НБУ і чому це не вирішило проблему
Голова Національного банку Андрій Пишний раніше повідомляв, що протягом серпня та вересня українські банки провели 527 платежів застав до ВАКС на загальну суму 141 млн грн. Ці цифри мали засвідчити, що банківська система здатна обслуговувати такі операції, а випадки відмов є поодинокими або пов’язаними з невиконанням клієнтами вимог фінансового моніторингу.
Однак статистика, наведена стороною захисту, показує іншу сторону ситуації. Навіть якщо значна кількість платежів справді була проведена, це не скасовує проблеми з операціями, які банки відхилили, повернули або залишили без остаточного виконання. Для людини, яка має внести заставу до конкретної дати, один невдалий платіж може бути важливішим за сотні успішних прикладів.
Важливим є і те, що сам НБУ не залишав банки без орієнтирів. 15 травня Державна служба фінансового моніторингу направила регулятору рекомендації щодо перевірки походження грошей, які використовуються для внесення застав. 19 червня Національний банк передав ці рекомендації банківським установам.
Після того як ВАКС ухвалив кілька окремих рішень, НБУ 6 жовтня надіслав банкам додаткове роз’яснення. У ньому йшлося про те, що належно оформлені платіжні інструкції потрібно виконувати, якщо відсутні передбачені законом підстави для відмови. Тобто сам факт того, що платіж призначений для внесення застави, не повинен автоматично перетворюватися на причину блокування.
Проте, за даними розслідування, труднощі тривали й після появи цього роз’яснення. Це може свідчити про різне трактування банками вимог фінансового моніторингу, недостатню координацію між установами або небажання працівників брати на себе відповідальність за проведення великих і нетипових операцій.
Ризики для заставодавців і необхідні зміни
Ключова проблема полягає у відсутності зрозумілого та гарантованого алгоритму дій. Заставодавцю потрібно одночасно мати необхідну суму, підтвердження її походження, правильні реквізити ВАКС, документи про особу та час на проходження банківської перевірки. Якщо хоча б один елемент викликає запитання, платіж можуть призупинити або повернути.
Водночас затримка банку не завжди залежить від заставодавця. Людина може завчасно надати всі документи, але кошти все одно не будуть зараховані через внутрішню перевірку, технічну помилку або додатковий запит, про який клієнта повідомлять із запізненням. У результаті виникає правова невизначеність: платник доводить, що зробив усе можливе, а суд бачить лише відсутність коштів на своєму рахунку.
Адвокати намагалися з’ясувати позицію всього банківського сектору та направили запити до 59 установ, які мають відповідні ліцензії. Станом на 16 жовтня змістовні відповіді надійшли лише від восьми банків. Така реакція не додає прозорості й ускладнює розуміння того, чи йдеться про системну проблему, чи про різні практики окремих фінансових установ.
Для вирішення ситуації потрібні єдині правила обслуговування заставних платежів. Банки мають чітко визначити перелік документів, які підтверджують законність походження грошей, строки перевірки та порядок дій у разі технічної помилки. Клієнт повинен отримувати конкретну причину відмови, а не загальне посилання на внутрішні процедури. Якщо платіж повертають, це має відбуватися оперативно, щоб заставодавець міг скористатися іншим каналом переказу.
Не менш важливо забезпечити прямий обмін інформацією між банками, судом і заставодавцями. У разі великої суми або стислих процесуальних строків кожна година має значення. Повідомлення про прийняття платежу, його перевірку, зупинення чи повернення повинні бути доступними всім учасникам процесу.
Історія з переказами до ВАКС показує, що загальні запевнення про стабільну роботу системи не замінюють практичних механізмів. Навіть якщо банки загалом проводять сотні заставних платежів, для конкретної людини вирішальним залишається результат саме її операції. Поки правила залишаються неоднаково зрозумілими для банків і клієнтів, ризик затримок, повернення коштів та невиконання ухвал суду зберігатиметься.
Отже, питання застав для ВАКС стало не лише банківською або юридичною проблемою. Воно стосується довіри до фінансової системи, передбачуваності судових процедур і здатності державних інституцій діяти узгоджено. Щоб запевнення регулятора відповідали реальності, учасники процесу мають отримати чіткий, швидкий і однаковий для всіх порядок внесення застав.