Сергій Пономарьов
Перед запланованою приватизацією Одеського припортового заводу держава провела додаткову юридичну перевірку підприємства. Основну увагу аудитори приділили багаторічній заборгованості перед компанією Ostchem, яку пов’язують із бізнесменом Дмитром Фірташем. Йдеться про борг, що виник після постачання природного газу на завод і згодом став предметом міжнародного арбітражного спору.
Висновки юридичного аудиту мають важливе значення для потенційних інвесторів. Фахівці дійшли висновку, що ризик фактичного стягнення коштів із майбутнього власника ОПЗ є низьким. Водночас сам борг не зник і залишається частиною складної історії підприємства, у якій фігурують санкції, судові рішення та інтереси російських фінансових структур.
Звідки взявся борг Одеського припортового заводу
Проблема бере початок у 2013 році, коли Одеський припортовий завод уклав договір із Ostchem Holding Limited на постачання природного газу. Сировина була необхідна для роботи хімічного підприємства, однак повністю розрахуватися за отриманий газ завод не зміг. Через це між сторонами виник багатомільйонний борг, який згодом став причиною звернення до Стокгольмського арбітражу.
У 2016 році арбітраж зобов’язав ОПЗ виплатити понад 193 мільйони доларів основної заборгованості. Додатково підприємству нарахували майже 58 мільйонів доларів штрафних санкцій. Таким чином, сума лише за основним боргом і штрафом перевищила 251 мільйон доларів, без урахування можливих подальших відсотків та витрат, пов’язаних із судовими процедурами.
Для державного підприємства така сума стала одним із головних факторів, що ускладнювали його приватизацію. Потенційні покупці побоювалися, що після придбання акцій Одеського припортового заводу їм доведеться мати справу з вимогами кредитора або ризиком арешту активів. Саме тому Фонд державного майна замовив окремий юридичний аудит, щоб оцінити реальні наслідки давнього спору.
Адвокатське об’єднання, яке проводило перевірку, проаналізувало українські та міжнародні судові механізми. Юристи встановили, що примусове виконання рішення Стокгольмського арбітражу в Україні наразі заблоковане. Для цього документ мав би пройти процедуру визнання українським судом, однак така процедура завершилася відмовою.
Верховний Суд залишив у силі рішення, яке не дозволяє виконувати вимоги Ostchem на території України. Однією з підстав стали висновки про невідповідність таких вимог публічному порядку держави. Додатково на ситуацію впливають персональні санкції щодо Дмитра Фірташа. Обмеження забороняють проводити виплати на його користь або на користь пов’язаних із ним осіб протягом усього періоду дії санкцій.
Чому майбутньому власнику ОПЗ не загрожує автоматичне стягнення
Юридичний аудит окремо розглядав можливість стягнення боргу в іноземних юрисдикціях. Такий сценарій також визнали малоймовірним. Одеський припортовий завод не має значних активів за межами України, зокрема закордонних банківських рахунків, нерухомості чи корпоративних прав в іноземних компаніях. Відсутність майна за кордоном суттєво обмежує можливості кредитора для примусового виконання арбітражного рішення.
Додатковою перепоною є строки, протягом яких можна звертатися до судів інших країн із вимогою визнати та виконати арбітражне рішення. У багатьох юрисдикціях такі терміни є обмеженими. Оскільки рішення у справі ОПЗ ухвалили ще у 2016 році, кредитору довелося б доводити, що відповідні вимоги не втратили чинності або що існують законні підстави для поновлення строків.
Важливе значення має і юридичний статус підприємства. Переможець приватизаційного аукціону купує акції ОПЗ, але не стає особистим боржником за всіма зобов’язаннями заводу. Підприємство та його майбутній власник залишаються окремими юридичними особами. Тому борги Одеського припортового заводу не можуть автоматично поширюватися на особисті кошти інвестора, його банківські рахунки або інші компанії.
За позицією Фонду державного майна, переможець приватизації також не буде зобов’язаний сплачувати кошти на користь підсанкційних осіб. Це зменшує ризик того, що інвестор опиниться перед необхідністю виконувати вимоги, які суперечать українському санкційному законодавству. Водночас майбутній покупець має самостійно оцінити всі господарські, виробничі та екологічні ризики, пов’язані з відновленням роботи заводу.
Таким чином, юридичні гарантії не означають повного зникнення проблеми. Борг залишається історичним зобов’язанням підприємства, однак механізми його стягнення обмежені судовими рішеннями, санкціями, мораторієм та відсутністю активів ОПЗ за кордоном. Саме тому аудитори оцінюють загрозу для потенційного інвестора як низьку, а не як нульову.
У чому полягає російський слід і які перспективи приватизації
Окремий висновок аудиту стосується того, хто фактично міг бути отримувачем коштів за спірним зобов’язанням. За матеріалами, на які посилається Фонд держмайна, Верховний Суд підтвердив зв’язок боргу ОПЗ із російським «Газпромбанком». Саме цей аспект став підставою для розмов про російський слід у боргах Одеського припортового заводу.
В Україні діє урядовий мораторій, передбачений постановою Кабінету Міністрів №187. Він забороняє здійснювати розрахунки на користь резидентів держави-агресора. Отже, навіть за наявності арбітражного рішення проведення платежів на користь російської фінансової структури або пов’язаних із нею осіб обмежене українським законодавством.
Юристи також проаналізували інвестиційний спір, який Ostchem ініціювала проти України на підставі Енергетичної хартії. У цьому процесі відповідачем виступає українська держава, а не Одеський припортовий завод. Відповідно, міжнародний трибунал не має підстав автоматично покладати фінансові зобов’язання за цією справою на підприємство або на інвестора, який придбає його акції.
Приватизація ОПЗ передбачає продаж 99,57% акцій підприємства. Аукціон планують провести 19 жовтня, а стартову вартість пакета визначили приблизно на рівні 4,49 мільярда гривень. Переможець торгів також має інвестувати в розвиток заводу щонайменше 500 мільйонів гривень упродовж п’яти років.
Для потенційного покупця головним питанням буде не лише судова історія, а й можливість відновити виробничу діяльність. ОПЗ спеціалізується на виробництві аміаку та карбаміду, однак основні потужності не працюють із вересня 2021 року. Причинами зупинки стали проблеми з постачанням газу та несприятлива кон’юнктура на світовому ринку добрив. У 2022 році підприємство законсервували, а частину працівників відправили у тривалі відпустки.
Одеський припортовий завод має стратегічне значення завдяки виробничій інфраструктурі, портовій логістиці та розташуванню поблизу великих транспортних маршрутів. Водночас відновлення його роботи вимагатиме значних вкладень, модернізації обладнання, стабільного доступу до природного газу та вирішення накопичених соціальних і технічних питань.
Держава вже неодноразово намагалася продати підприємство. Попередні спроби приватизації у 2009 та 2016 роках не завершилися укладенням результативної угоди. Цього разу влада прагне заздалегідь зняти ключові юридичні питання, щоб борг перед Ostchem не став причиною зриву аукціону.
Отже, аудитори не виявили правових підстав вважати, що майбутній власник ОПЗ автоматично відповідатиме за багатомільйонні вимоги, пов’язані з газовим контрактом. Наявність російського фінансового інтересу, санкцій та остаточних судових рішень істотно звужує можливості кредиторів. Однак остаточну оцінку перспектив підприємства інвестори робитимуть з урахуванням не лише боргової історії, а й вартості запуску виробництва, стану активів та умов приватизації.