«Антиокупас» у новому Цивільному кодексі: Стефанчук розкрив деталі

В Україні готують оновлення цивільного законодавства, у якому можуть закріпити спеціальну норму для захисту майнових прав громадян в умовах війни та окупації. Її неофіційно називають «антиокупасом». Ініціатива має не допустити ситуацій, коли людина або організація намагається отримати право власності на чуже майно лише через те, що фактично контролює чи використовує його протягом тривалого часу.

Про відповідні підходи розповів голова Верховної Ради Руслан Стефанчук під час зустрічі зі студентами та викладачами університетів Тернополя. За його словами, положення планують врахувати під час роботи над новим Цивільним кодексом України. Особливу увагу хочуть приділити нерухомості, яка залишилася на тимчасово окупованих територіях, а також майну внутрішньо переміщених осіб.

Що означає поняття «антиокупас»

Термін «антиокупас» є умовною назвою майбутньої правової норми. Він походить від поняття «окупас» — особи, яка самовільно займає чуже житло або інше майно та згодом намагається легалізувати своє перебування. У різних правових системах подібні питання можуть регулюватися нормами про набувальну давність, фактичне володіння або користування нерухомістю.

Український підхід, про який говорить Стефанчук, має бути спрямований на те, щоб в умовах окупації або вимушеного переміщення власник не втрачав свої права через неможливість особисто контролювати майно. Сам факт того, що інша особа перебуває у будинку, квартирі, приміщенні чи користується земельною ділянкою, не повинен автоматично створювати для неї право власності.

Ключовий принцип майбутньої норми полягає в розмежуванні фактичного володіння та права власності. Володіння означає, що майно фізично перебуває під контролем певної особи. Натомість право власності передбачає законні підстави для розпорядження майном, користування ним і володіння ним. За задумом авторів змін, ці поняття не можна ототожнювати, особливо якщо майно опинилося під контролем іншої сторони через окупацію, незаконне захоплення або вимушену відсутність власника.

Руслан Стефанчук наголосив, що людина, яка утримує чуже майно, не повинна отримувати перевагу лише через тривалість такого володіння. Пріоритет має залишатися за законним власником, якщо його право підтверджене документами, судовим рішенням або іншими передбаченими законом підставами.

Водночас остаточний зміст нових положень залежатиме від формулювань, які внесуть до законопроєкту, а також від подальшого розгляду документа парламентом. Важливо, щоб норма чітко визначала, які випадки вважатимуться незаконним заволодінням, як захищатимуться права власників і яким буде порядок підтвердження права на майно.

Захист майна українців на окупованих територіях

Найбільш актуальною новація може стати для громадян, які залишили свої домівки через російську окупацію. Частина власників нерухомості не має доступу до квартир, будинків, земельних ділянок, підприємств або іншого майна. На тимчасово окупованих територіях приміщення можуть використовуватися іншими людьми, передаватися під адміністративні потреби окупаційних структур або переоформлюватися за незаконними процедурами.

Після деокупації Україна може зіткнутися з великою кількістю спорів щодо того, хто має право користуватися конкретними об’єктами. Саме тому законодавство має заздалегідь визначити, що незаконні рішення окупаційних органів, фактичне заселення або тривале користування майном не створюють законного права власності.

Окремі гарантії планують передбачити для внутрішньо переміщених осіб. Йдеться про людей, які були змушені виїхати з рідних міст і сіл, але залишили там нерухомість, землю, транспорт, обладнання чи інше майно. Через тривалу відсутність такі громадяни не повинні опинитися в гіршому становищі порівняно з тими, хто зміг залишитися на підконтрольній території та постійно користуватися своїм майном.

Потенційно нові правила можуть стосуватися не лише житла. Захист може поширюватися на комерційну нерухомість, виробничі приміщення, сільськогосподарські землі, об’єкти незавершеного будівництва та інші активи. Водночас для кожної категорії майна можуть знадобитися окремі процедури, адже підтвердження права на квартиру відрізняється від підтвердження прав на земельну ділянку чи підприємство.

Розробники мають також врахувати ситуації, коли документи на майно були знищені, втрачені або залишилися на окупованій території. Для багатьох власників підтвердження права буде пов’язане з державними реєстрами, архівними даними, показаннями свідків, технічною документацією та іншими доказами. Законодавство повинно забезпечити зрозумілий механізм відновлення документів і захисту прав людей, які не можуть самостійно отримати доступ до паперів.

Хто працює над положеннями нового Цивільного кодексу

За словами голови парламенту, над відповідними положеннями працюють спільно з Міністерством оборони, Міністерством у справах ветеранів і Міністерством економіки. Залучення кількох державних органів пояснюють комплексністю питання. Майнові спори після війни можуть стосуватися не лише цивільних власників, а й ветеранів, військовослужбовців, державного майна, підприємств та об’єктів, пов’язаних із відновленням економіки.

Під час підготовки нової редакції законодавства важливо зберегти баланс між захистом власника та правами добросовісних користувачів. Наприклад, у деяких випадках після евакуації житло могло бути тимчасово передане для проживання іншим людям або використане для розміщення внутрішньо переміщених осіб. Саме по собі таке користування не повинно прирівнюватися до незаконного привласнення, якщо воно відбувалося за згодою власника або на законних підставах.

Окремого врегулювання потребуватимуть випадки, коли майно було пошкоджене, зруйноване або перебудоване без дозволу власника. У таких ситуаціях необхідно буде визначити, хто відповідає за завдані збитки, як оцінюється вартість відновлення і чи може власник вимагати повернення об’єкта або компенсації. Важливо також, щоб незаконне оформлення майна на окупованій території не використовувалося як доказ законності володіння після її звільнення.

Водночас проєкт нового Цивільного кодексу вже став предметом суспільного обговорення. Правозахисники та представники місцевого самоврядування закликали до ширшої дискусії щодо документа. Серед питань, які потребують додаткового аналізу, називають регулювання сімейних і земельних відносин, права дітей, репродуктивні права, комунальну власність, доступ до інформації та інші положення.

Для такого масштабного документа важливо провести відкриті консультації з юристами, науковцями, правозахисниками, представниками громад і людьми, які безпосередньо постраждали від окупації. Це допоможе виявити можливі суперечності та уникнути норм, які можуть ускладнити відновлення порушених прав.

Запровадження «антиокупасу» має стати одним із механізмів захисту українців від незаконного відчуження майна. Його головна мета — підтвердити, що окупація, вимушене переміщення або тимчасова втрата контролю над нерухомістю не позбавляють людину права власності. Однак ефективність цієї норми залежатиме не лише від її проголошення, а й від чітких процедур реєстрації, доказування, судового захисту та виконання рішень після повернення тимчасово окупованих територій під контроль України.