У серці обговорень навколо місцевої ідентичності на Сумщині часто постає питання: що насправді означає назва одного з міст регіону — Тиха річка чи Біла Скеля? Це не просто лінгвістична дилема або туристичний бренд. За топонімом стоять історія, культурні уявлення та сучасна політика, яка формує ставлення громади до власного минулого і майбутнього. Розглянемо походження назви, її символіку та політичні наслідки для регіону.
Етимологія та історичні шари назвиНазви міст часто складаються з образів, які передають особливості ландшафту або події, що мали значення для перших поселенців. У випадку цього населеного пункту поруч уживаються два дуже різні мотиви: образ тихої річки — лагідної водної артерії, що дарує життя і зв’язок між селами, та образ білої скелі — монументального, майже сакрального символу стійкості й пам’яті. Можна припустити, що один з варіантів походить від гідроніма, інший — від геологічної або метафоричної ознаки місцевості. Метафора «білого каменю», закладена в назві міста, набрала нового символічного значення: вона стала маркером не тільки природної особливості, а й культурного образу, який використовують у публічних наративах.
Символіка назви та її політичні наслідкиУ політичному вимірі топонім стає інструментом ідентичності. Використання образу Білої Скелі у міських символах, промовах посадовців та рекламних матеріалах підсилює уявлення про історичну стійкість громади, що важливо під час виборчих кампаній або місцевих ініціатив. Натомість акцент на Тихій річці може підкреслювати екологічні пріоритети, розвиток рекреації та взаємозв’язок між населеними пунктами району. Обидва наративи мають інструментальне значення: їх використовують для формування зовнішнього образу, для залучення інвестицій і туристів, а також для мобілізації електорату навколо певного бачення розвитку.
У контексті децентралізації та посилення ролі місцевого самоврядування питання назви набуває практичного значення. Влада може вирішувати, які культурні проекти фінансувати, які пам’ятники встановлювати, які фестивалі просувати. Водночас конкуренція між уявленнями про місто іноді провокує конфлікти: частина мешканців захищає історичну інтерпретацію назви, інша — прагне модерного бренду, що приваблює туристів і бізнес. Такі суперечки відображають ширші політичні розломи — між консервативним збереженням традицій і прагматичною трансформацією простору для розвитку.
Що це означає для громади і які кроки потрібніЩоб назва міста стала об’єднавчим фактором, важливо впроваджувати політику, що поєднує історію і розвиток. Рекомендації для місцевої влади і громадських ініціатив можуть бути такими: документувати історичні джерела про походження назви; створювати культурні проєкти, які показують багатошаровість символіки — як Тиха річка, так і Біла Скеля; підтримувати екологічні ініціативи на берегах річки; розвивати інфраструктуру, що робить природні та історичні об’єкти доступними для мешканців і гостей. Політика пам’яті, яка враховує різні точки зору, сприятиме зміцненню місцевої згуртованості та підвищенню привабливості регіону у ширшому політичному й економічному контексті.
У підсумку, назва міста на Сумщині — це не лише топонімічний випадок. Це політичний ресурс, що формує образ громади, визначає пріоритети розвитку і слугує майданчиком для діалогу між минулим і майбутнім. Поєднання символів тихої річки і білої скелі може стати основою для інтеграційних стратегій, якщо до процесу залучити якомога більше голосів місцевого суспільства.